Того разу вона запекла рибу і, мабуть, недостатньо її почистила. Вся риба опинилася на підлозі, туди ж полетіла і тарілка: – «Ти коли готувати навчишся, я таке їсти не буду! І щоб через 5 хв все було прибрано!»

Прийшов чоловік з роботи, зайшов на кухню, заглянув в каструлю. А там борщ, ще гарячий. Ніна вийшла з кімнати -«Привіт, будеш обідати?».

– Обов’язково, тільки перевдягнувся, – відповів він.

Ніна порізала хліб, поставила гірчицю і … сметану то забула купити!

– Сергію, я сметану забула купити, – скала вона чоловікові, який в цю хвилину увійшов на кухню. Брови чоловіка зійшлися на переніссі, погляд став злим – Ти ж знаєш, що я борщ без сметани не їм!

– Я збігаю зараз, я швидко, – пригнічено промовила вона.

Сергій не витримав – зареготав так, що стіни затрусилися.

– Ось скільки з тобою живемо, а ти все жартів не розумієш. Та Бог із нею, з цією сметаною, і так смачно!

Ніна сиділа за столом, дивилася на чоловіка, який уплітав борщ і думки плавно перенесли її в минуле.

Інша квартира, колишній чоловік, вечеря. Того разу вона запекла рибу і мабуть недостатньо її почистила.

Вся риба опинилася на підлозі, туди ж полетіла і тарілка: – «Ти коли готувати навчишся, я таке їсти не буду! І щоб через 5 хв все було прибрано!».

Вона і прибирала, їй і в голову не приходило протестувати, тим більше знову йти на роботу і маскувати сліди виховання не додавало оптимізму.

– Ну так що, куди поїдемо? Кажу у відпустку куди рвонемо? – тормосив її Сергій.

А вона оговтавшись від нехороших спогадів, просто усвідомлювала як же це здорово, що поруч такий як він – добрий надійний і люблячий.