Прийшла вчора зайшла до мене племінниця за порадою, а я не знайшла, що їй сказати, тому що сама не знаю, як в такій ситуації краще бути. Можливо, її історія здасться комусь дурною, але для підлітка це дуже важливо. Ось що вона мені розповіла …
– “Тьоть Марин, підкажи, як бути. З мамою посварилася, подруга мене зрадила і все через хлопця. У мене є подруга, точніше була. Ми з нею дружили 7 років, з першого класу. Завжди разом, я її дуже люблю і все їй довіряю. Нещодавно я стала зустрічатися з хлопчиком. Він старший за мене на 2 роки. Ми з ним дуже схожі. Він мене розуміє, як ніхто інший. Але зараз не про це.
Я завжди добре вчилася і зараз нічого не змінилося. Так у мене з’явилися стосунки, але не на шкоду знанням, оцінки то у мене все одно всі хороші. Ми з Сашком гуляли, ходили в кіно. Ну, Ви самі розумієте. Мамі я, звичайно ж, нічого не сказала, тому що вона вважає, що навчання має бути на першому місці, а дружба з хлопчиками – це несерйозно, і тільки відволікає мене від важливих справ. Розумію, що вона має рацію, але серцю ж не накажеш.
Якось я прийшла зі школи вже під вечір і мама мене запитала: – Ну що, як кіно? Сподобалося?
– Яке кіно? Мам, ти чого, я в школі була, – спробувала виправдатися я.
– Не бреши мені, я все знаю! І так, Саші своєму скажи, що все скінчено!
Виявляється, моя найкраща подруга весь цей час доповідала моїй мамі, куди я ходжу, і з ким. Коли я спробувала у неї з’ясувати, навіщо вона це все робить, вона мені сказала: «У тебе на умі один тільки Саша, а про мене ти зовсім забула!» Виходить, що вона позаздрила моєму щастю, тому що у неї зараз немає нікого. Тепер не знаю, чи продовжувати мені з нею дружити.
З одного боку, мені її дуже шкода. Якщо я не буду з нею спілкуватися, то вона залишиться зовсім одна. А з іншого, вона ж мене зрадила! За моєю спиною все розповідала моїй мамі, знаючи, що та буде незадоволена і зробить все, щоб ми з Сашком розлучилися. Як мені бути, тьоть Марин? І без подруги я не зможу, вона для мене дуже близька людина. І дружити з нею після такої зради я теж не хочу.»
-А що б ви порадили своїй племінниці в такій ситуації? Чи має рацію матір, що так жорстко припинила стосунки, які зі слів дівчинки не порушували її планів закінчити школу? Чи варто прощати подругу, яка повела себе настільки егоїстично, чи просто по-дитячому?
Чи можна порадити продовжувати стосунки з хлопчиком чи їх дійсно варто припинити? Можете щось порадити?
