– Це просто здирництво якесь! Інна дзвонить мені і каже: «Наступного тижня у Катеньки іменини, приходь в гості на чай. Якщо не знаєш що подарувати, то вона ось про таку дрібнички мріє». І в нахабну скидає мені посилання на забаганки своєї Катеньки, які коштують кілька тисяч

Наташа багато років тому мала необережність стати хрещеною матір’ю для доньки своєї подруги. Потім вона багато разів про це пошкодувала, тому що виявилося, що її головним обов’язком стало не духовне виховання дочки, а забезпечення подарунками, і бажано дорогими, на всі можливі свята.

І якщо Новий рік і День народження ще якось вписувалися в бюджет і в бажання порадувати дитину, то нагадування про нескінченні іменини дратували Наташу все більше і більше: – Це просто здирництво якесь! Інна дзвонить мені і каже: «Наступного тижня у Катеньки іменини, приходь в гості на чай. Якщо не знаєш що подарувати, то вона ось про таку дрібнички мріє». І в нахабну скидає мені посилання на забаганки своєї Катеньки, які коштують кілька тисяч. До речі, ти знаєш скільки іменин в рік у Катерини? П’ять раз! Я стільки не заробляю!

Я радила Наташі прямим текстом сказати Інні все, що вона думає, але так як доїли Нату вже багато років, брикати саме зараз вона соромилася – треба було раніше, та й псувати відносини з Інною теж не хотілося – дружили вони мало не з саду і у всіх інших відносинах з подругою були взаєморозуміння і взаємовиручка.

Цього року Катруся закінчує дев’ятий клас і йде зі школи. І на Наташу вирішили повісити покупку випускної сукні: – Ти ж хрещена, а кожна хрещена – це фея, а значить повинна зібрати свою хрещеницю на бал. Разом підемо на дочкин випускний, поплачемо за минулими роками, – розсудила Інна.

– З чого раптом я щось повинна? – обурювалася мені потім в трубку Ната, – Вони думають, що раз у мене дітей немає, то у мене грошей кури не клюють?

– Ну, ти ж ніколи не відмовлялася, значить і зараз не відмовиш. Отримуй задоволення від вибору вбрання юної красуні, – порадила я Наташі, стомившись слухати її ниття.

Природно, засунувши своє обурення куди подалі, Наташа ще в лютому повела Катю по магазинах – подивитися, прицінитися і, можливо, щось купити.

– Ти собі не уявляєш, скільки зараз коштують вечірні сукні! – через кілька днів розповідала мені подруга. – Мінімум 5 тисяч, але за 5 там і дивитися нема на що. Нагляділи парочку – одна за 8, а друга за 14 тисяч гривень. І це по скромному ще. Дорогое, звичайно, набагато красивіше, але ціна! З іншого боку, фея я чи не фея?

Я тільки сміялася, розуміючи що хрещена розстаралася не дивлячись на всі свої бурчання. Але потім настала пандемія, діти перейшли на домашнє навчання, випускні скасували.

– Як добре, що ми заздалегідь нічого не купили! – знову вислуховувала я Наташу по телефону, – І слава богу, що все скасувалося, а то стільки грошей витрачати на плаття яке раз у житті одягнеш, прям гора з плечей.

Але, звичайно, шкода дітей, вони так чекали цього свята. Я ось до цих пір згадую свій випускний, така яскрава подія. І чорт би з ними, з грошима, головне ж пам’ять на все життя.

А ви згадуєте свій випускний? Як у вас все відбувалося?

Фото ілюстративне з вільних джерел