Це сталося спонтанно, після всього пережитого зрозуміла, що не з тією людиною разом, якщо залишусь, то добром не закінчиться, і дала драпака

В дитинстві мене завжди цікавило як проходять побачення у дорослих людей.

Завжди фантазувала про романтичні пригоди, чи кохання з першого погляду, і було надзвичайно цікаво правда це чи ні.

Так ось, я виросла, почалося перше кохання, ні побачень, ні романтики, думала про себе.

Обоє школярі, грошей на ресторани чи кіно не має, довелось мерзнути в парку на лавочці взимку, і влітку там же, коли спека.

Разом ми в цих стосунках і виросли.

От тільки я набралася розуму, а він якось не дуже.

Ровесники одружуються, деякі мають дітей, а я ще навіть на побаченнях не була, ну як це так?!

Це сталося спонтанно, після всього пережитого зрозуміла, що не з тією людиною разом, якщо залишусь, то добром не закінчиться, і дала драпака.

Він звісно хотів все повернути, казав що зміниться, але я вже все вирішила.

Пройшло два місяці, зрозуміла що пробачила та відпустила людину.

Подружки підбивали зареєструватись на сайт знайомств, а я погодилась.

Подумала, що хоч розважитись можна.

І почалась моя історія побачень, про які в дитинстві так сильно мріяла.

Зустрілися ми після двох днів спілкування, літо, спека на вулиці +35.

В кафе не пішли, гуляли на набережній, я думала, що мізки поплавляться.

З таким “Принцом” далеко не заїдеш.

Багато говорили, були, і жарти, і компліменти.

Та я розуміла, що більше ми не побачимось, другої зустрічі не буде, так і сталося.

Але я не розчарувалась зовсім, бо чоловіки неначе на магніт потрапили, писали, запрошували на каву з тортиком.

Я й продовжила свій пошук ідеального мена, на інших здибанках. Далі буде..

Історію написала, Люсія спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.

Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.