Задзвонив телефон. Богдан побачив, що телефонує теща, взяв слухавку а вона запрошує ліпити вареники.
Він швидко зібрався, безладно закидаю речі в сумку й вибіг.
Поки збирався, згадав, як його теща вперше запросила їх із дружиною в гості ліпити вареники. Тоді вона зателефонувала не йому, а дружині.
А та, мабуть, вирішила, що Богдану не обов’язково знати, навіщо саме вони їдемо.
Тож він і нарядився так, ніби йшов на урочистий захід: акуратна зачіска, сорочка, піджак, дорогі туфлі, штани, все ідеально підібрано.
Коли вони приїхали, двері м відчинила племінниця дружини. Привіталися, почали роздягатися, і тут із глибини квартири вони почули голос тещі, Галини Дмитрівни.
Вона сказала, щоб вони мили руки й приєднувалися. Вони так і зробили.
Богдан з Уляною зайшли у вітальню й побачили величезний стіл, присипаний борошном, дві великі миски з фаршем і розкачане тісто.
Племінниця вирізає кружечки, тесть і ще одна родичка з чоловіком готують начинку, а Галина Дмитрівна ліпить вареники.
І тут теща звернулася до Богдана, пропонуючи брати начинку руками й класти її на кружечки тіста. І тут чоловік різко усвідомив, як виглядає, особливо пригадавши про нову сорочку.
ому зовсім не хотілося забруднитися. Мабуть, Галина Дмитрівна помітила, що він не надто в захваті. Вона швидко зорієнтувалася й покликала його на кухню — доручила стежити за м’ясом, яке запікалося в духовці.
Богдан сів у телефон і час від часу заглядав у духовку. Невдовзі на кухню зайшла теща. Поцікавилася, як у нього справи, витягла пляшку, зробила добрий ковток і запропонувала зятеві.
Чоловік зазвичай не вживав, але тоді було незручно відмовити, та й взагалі, вирішив згадати студентські роки.
Потім відкрили ще одну пляшку. Настрій собі підняли.
А далі, поки всі продовжували трудитися над варениками, Богдан з тещею зібралися й поїхали в караоке співати.
Там розговорилися, і чоловік дізнався, що Галина Дмитрівна зовсім не любить ліпити вареники всією сім’єю.
Виявилося, що цю традицію започаткувала її свекруха й щороку збирала всіх за столом.
А теща терпіти не могла цей процес, бо поки вони ліпили вареники, рідня постійно розповідала їй, як треба жити: коли заводити дітей, як виховувати дітей, що носити.
А їй доводилося мовчки терпіти. Богдану стало її шкода, тож він щосили підтримував її.
З цікавості чоловік спитав, чому ж вона продовжує цю традицію, якщо не любить її.
У відповідь почув, що так хоче тесть — з поваги до пам’яті про свою маму. Її вже давно немає, але започаткована нею традиція досі жива.
вони співали в караоке аж до пізнього вечора, поки Уляна не почали телефонувати їм.
Тільки тоді повернулися додому.
Потім сіли обговорити це питання всією родиною — якось змінити традицію, щоб вона стала приємнішою.
Але тесть категорично відмовився щось змінювати.
Тож вони вирішили, що традиція залишається, але з невеликими корективами.
Тепер вони, тобто Богдан з Галиною Дмитрівною готують все необхідне — місце, інгредієнти, дошки для готових вареників, зустрічаємо всіх.
А як тільки інші починають ліпити, то вони їдуть в караоке — так відпочиваємо душею.
Тепер у Богдана з тещею є ще одне улюблене свято в році.
А як вам така традиція, ви вважаєте правильно вирішили Богдан та Галина Дмитрівна?
Світлана Сонячна
