– Ти насправді така наївна, що думаєш, що ми приймемо тебе до нашої сім’ї. Та ти ще одна його дівка на побігеньках і не більше. На мене ніби відро помий вилили.

Ще від першого знайомства в мене з Оленою Сергієвною склались чудові відносини.

Мама мого Андрія була чудовою жінкою, розуміючою і доброю.

Андій мав брата Степана, хлопці виросли і стали схожими до матері.

Їх сім’я тепло говорила про всіх своїх родичів, не обговорювала сусідів.

Вони жодного разу не сказали погане на знайомих.

Але тато Андрія був повною протилежністю.

Іван Романович з роками ставав все більш озлобленим.

Все йому не пасувало, тому довший час ми були не знайомі. Прийшли ми до Андрієвих батьків на вечерю.

Мама красуня, щиро радіє за нас, а тато носом воротить. Ніби Андрій якусь жебрачку додому привів.

Вони жили в достатку, але і моя сім’я ніколи не бідувала. Я намагалась не звертати уваги, коханий мене попередив, тому я поводилась гідно.

Вечір проходив спокійно, ми розмовляли на нейтральні теми, аж поки Іван Романович не втрутився.

– От дивлюсь я на тебе, Олю, і не розумію, чому мама не навчила правильно виделку в руках тримати.

Замовкли всі, моя рука притиснула ногу Андрія. Я намагалась мило та ввічливо відповісти щось, але він продовжив.

– Ти насправді така наївна, що думаєш, що ми приймемо тебе до нашої сім’ї. Та ти ще одна його дівка на побігеньках і не більше. На мене ніби відро помий вилили.

Мама Андрія почала сваритись з чоловіком і захищати мене.

Андрій ледь стримувався, щоб не почати скандал.

Я думала, що коханий жартує, коли розповідав про свого тата, про те на жаль це правда.

Вечерю було закінчено. Я спокійно вийшла з-за столу, подякувала Олені Сергіївні.

І наостанок сказала чоловіку.

Читайте також: Орися працювала далеко від дому, та її раптове повернення додому, виявилось для чоловіка повною несподіванкою – вдома речі коханки, а рідна дочка виселена до бабусі в село

– Я знаю як Ваш син кохає мене, і хочете чи ні ми станемо сім’єю.

А як будете жити Ви, коли всі найрідніші від Вас відвернуться?

– Хамка! – прокричав він мені у слід.

Ми покинули їх дім, Андрій багато раз просив вибачення за свого тата.

Ситуація була надзвичайно не приємна.

Через декілька місяців його батьки розвелись, мама Андрія не змогла терпіти старому й надалі.

А ми створили власне гніздечко, і завжди раді бачити її в себе вдома.

Автор: Настя

Історія написана спеціально для osoblyva.сom