Моїй бабусі вже більше вісімдесяти років, це татова мама. У мене є ще молодший брат, але бабусі допомагаю тільки я, їжджу до неї через день прибрати, попрати приготувати поїсти і просто поспілкуватися. Вона постійно скаржиться на самотність. Живе сама вже багато років, у неї двокімнатна квартира.
Колись, коли не стало дідуся, вона хотіла переїхати до нас жити, а свою квартиру здавати, але моя мама була проти, не хотіла жити разом зі свекрухою, а тато не дуже-то і наполягав. Напевно, боявся непорозумінь між ними.
Заповіт на квартиру бабуся не хоче залишати, каже, самі поділіть, ви ж свої. Згідно із законом спадкоємець папа, потім він зможе передати її нам з братом, але ж вони не допомагають бабусі, а тільки я одна. Скільки разів просила брата поїхати, допомогти донести сумки, та й бабуся нудьгує за ним, але у нього постійно немає часу, завжди знаходяться термінові справи.
Намагалася поговорити з батьками про це, але вони сказали: «Ти що, тільки через квартиру до бабусі їздиш? Ми самі вирішимо, що робити з бабусеною квартирою і кому з вас вона потрібніша ». Це вони ще не знають, що бабуся віддала мені всі свої золоті прикраси, і я не знаю, як вони відреагують, дізнавшись про це. Може, у них і на це свої плани.
Це був, я думаю, натяк на те, що я скоро виходжу заміж і у мого майбутнього чоловіка є власне житло, і тому батьки вирішили, що братові, коли він одружиться, ця квартира знадобиться більше. Мені прикро, що так чинять мої ж мама з татом: яка різниця, що є у мене, я вважаю, що ділити потрібно порівну. Та й квартира буде у мого чоловіка, а не в мене.
У житті все буває, і якщо я можу розлучитися, то куди я тоді прийду жити, до батьків? І до бабусі я їжджу, бо люблю її, в дитинстві я майже всі канікули і вихідні проводила у неї. Я багато разів збиралася поговорити з нею, але боюся, що вона теж подумає, як батьки, що я приїжджаю до неї через спадок.
Фото pixabay.com
