– Ти у мами сидиш, вона тебе нагодує, а мені тут одному жити за щось треба – говорив Юра і забрав картку з виплатою дитячої допомоги

Юра з Вікою познайомилися випадково, він в ті роки в армії служив. Пішов солдат в звільнення, по місту незнайомому прогулювався, там і зав’язалася розмова з привабливою дівчиною.

Віка вся світилася і літала від щастя, напевно, це було кохання з першого погляду.

Дочекавшись Юру з армії вони зіграли весілля через 7 місяців.

Батьки Віки були насторожені і не схвалювали такі поспішні рішення.

– Весілля – це ж один раз і на все життя! Віко, ти не поспішай, подумай – просила мама свою дочку.

Віка тільки злилася і огризалася на такі мамині бесіди: – Як ти не розумієш, у нас любов! У нас все буде добре! – твердила Віка.

Мама мовчки погодилася і сподівалася, що саме так все і буде.

Весілля зіграли, поки всі щасливі і задоволені. Молодята поїхали до столиці, орендували там затишну квартирку. Перший час все було як в казці – прогулянки вечірнім містом, душевні розмови, походи в кіно, нові знайомства і т.д.

У Віки медична освіта і з роботою проблем у неї не виникло, вона навіть вибирала між декількома клініками відразу.

А ось у Юри все складно, професія робоча, не затребувана … А він ще й вибирає, чіпляється, все не те й не так.

Жити довелося скромно, зате душа в душу.

Прожили більше року в столиці, молодята освоїлися і все стало на свої місця, а тут і новина приємна – Віка в очікуванні малюка.

Здавалося б все так як і загадували, все йде своєю чергою. Віка відчувала себе щасливою дружиною, а Юра був зразковим сім’янином.

До цього часу він вже знайшов деяку роботу, правда зарплати від неї ледь вистачало на покриття комунальних послуг і оплату за оренду квартири.

Коли Віка пішла в декретну відпустку, жити стало важче, але Юру все влаштовувало. А після народження дитини він і зовсім запропонував дружині пожити у тещі:

– З мамою тобі простіше буде, вона все знає, нехай поділиться з тобою досвідом і навчить як правильно доглядати за дитиною. А я в цей час ремонт косметичний зроблю в квартирі, а у вихідні до вас приїжджати буду.

Віка особливо не роздумувала, мама для неї як подружка, з нею завжди добре, та й їй би дійсно не завадила.

Перший час Юра справно приїжджав у вихідні, а потім почалися відмовки і постійні приводи, все ніяк не міг він вирватися з міста до дружини з дитиною.

Сказав, що знайшов ще підробіток, для того щоб його сім’я гідно жила і ні в чому не відмовляла. Плюс до всього Юра сам любив красиво і модно одягатися, на що і витрачав майже все зароблене.

– Ти у мами сидиш, вона тебе нагодує, а мені тут одному жити за щось треба – говорив Юра і забрав картку з виплатою дитячої допомоги.

Віка якось відразу не зрозуміла що відбувається, але тут втрутилася її мама. У неї виникли дуже великі підозри на адресу зятя. Все це було схоже на обман.

Вся правда розкрилася через два місяці, коли стало відомо, що у Юри немає ніяких підробітків, про ремонт в квартирі він він теж збрехав. Всі гроші він витрачав на дівчат, яких приводив в цю квартиру, видаючи її за своє холостяцьке житло.

Віка не дала чоловікові другого шансу, тут же подала на розлучення. Юра і тут не зміг все зробити по-людськи, він просто не приходив до суду, але їх розлучили і без його присутності.

Аліменти платити він відмовлявся, дзвонив і кричав в трубку, що влаштується на найменш оплачувану роботу, щоб Віка від нього отримувала копійки.

Так і сталося, з дитиною спілкування припинив, а гроші то платив, то не платив. Але Віка не вимагала від нього нічого, аби не заважав їй спокійно жити.

Сьогодні Віка живе з іншим чоловіком, який прийняв її сина як свого рідного, він любить і цінує свою сім’ю.

На жаль, цього не скажеш про першого її чоловіка, він навіть не знає як виглядає його син, якому вже виповнилося 14 років.