“Ти вже знаєш, треба ж як швидко. Він сказав, що хтось надіслав йому листа і повідомив про те, що дитина не його. Боже, такий бруд, так боляче, бо він цьому повірив. Але найгірше, що він кинув мені листа з лабораторії з результатом в обличчя і там написано, що дитина не його на 99%. Наташ, як таке може бути, адже Сонечка його дочка”

Ні, Наталка не вірила тому, що годину тому телефоном їй розповіла подруга про Катю. Такого просто не могло бути, але Тетяна з великим задоволенням у голосі стверджувала протилежне.

Вона завжди всім заздрила, вишукуючи всякі гидоти про людей, збирала плітки. Наталя намагалася останнім часом менше спілкуватися з нею, бо це було неприємно. Тетяна і їй теж заздрила, вона не втрималася і якось сказала:

– Тобі завжди щастить, у тебе все легко і просто складається в житті, люблячий чоловік, діти. Он і Катьку прилаштували, тільки до мене вам немає діла.

Це було неприємно. Наталя скільки разів говорила Тані, не можна весь час нити і помічати і шукати тільки погане. Озирнися навколо, адже життя прекрасне, люди в основному добрі та чудові, вони просто стурбовані своїми проблемами, маленькими та великими, а душа у них світла.

Вони дружили втрьох зі шкільної лави: Наталя, Тетяна та Катя. Нині їм було вже по тридцять, вони з Катею були обидві заміжні і мали дітей, Наталя навіть двох.

А ось Тетяна все ніяк не могла вийти заміж: той некрасивий, цей копійки заробляє, інший із безглуздим характером, а цей її взагалі всім не влаштовує.

Ось із таким перебором вона до тридцяти років була зовсім одна і тільки заздрість та озлобленість на людей були її постійними супутниками. Чужі невдачі та нещастя приносили їй хворобливе задоволення. Наталя дивувалася, як вона змінилася, адже була нормальним дівчиськом.

Але, коли людина впирається в щось одне, то повернути її на позитивний настрій може тільки щось дуже глобально позитивне, бажано тільки в нього і, звичайно ж, у доларах! Або коли у людини, якій ти вже багато років заздриш, трапляється збій, проблема чи нещастя.

Ось годину тому Тетяна з неприхованою радістю в голосі повідомила Наталі, що іхню спільну подругу вигнав чоловік із дому, разом із дочкою. Він нібито зробив тест, тому що дівчинка не була на нього схожа і виявилося, що він мав рацію, дочка не його.

А вони одружилися два роки тому, коли Катя повідомила Віктора, що вони невдовзі стануть батьками. Він загалом зрадів, бо був не проти створити сім’ю саме з нею.

Віктор почав просуватися у світі бізнесу, непогано збиваючи свій капітал, відкриваючи нові об’єкти, які приносили йому дохід. Як сказав чоловік Наталії, що Віктор молодець, потрапив у потік. Сам же її чоловік Матвій працював у нього в компанії на добрій посаді. У принципі, це він і познайомив Віктора з Катею, подругою дружини.

Ось тоді Тетяна шаленіла, чому саме Катю треба було познайомити, а не її, чим вона гірша. Все це вона висловлювала йому, коли Катя розповіла їй про Віктора та хто її познайомив із ним. Але Матвій їй сказав, що шеф любить рудих, а вона – брюнетка.

— Я б перефарбувалась.

— Та ні, він рудих від природи любить, – каже вони темпераментні.

— Що за нісенітниця, може я вдесятеро краща за неї.

Загалом, вона з того часу причаїла образу на всю їхню компанію і намагалася менше спілкуватися, але була в курсі всіх подій у їхньому житті. Зрідка зідзвонювалася з Наталею, тому вона знала, що Тетяна поки що так і не зустріла супутника життя. Вона сиділа і перебирала всю розмову з Танею, думала, чому вона так радіє, що в подруги така біда.

Ну не могла Катя зрадити Віктора, вона його дуже любила і любить, і раптом її, як струмом пробрала. Вона згадала, як тоді, два роки тому Тетяна, перебравши зайвого на одній із вечірок, коли в них у гостях були і Катя з Віктором, з якого вона око не спускала, прошепотіла:

– Він все одно зі мною буде.

Наталя це почула, але тоді не надала цьому значення, що поробиш, Тетяна заздрісна і завжди їй хочеться того, чого вона не має. Тим більше, все ще сердиться, що не її з Віктором познайомили.

А ось тепер зрозуміла, що, можливо, Тетяна доклала до цієї неприємної події руку. Тут же набрала номер Каті, вона довго не брала слухавку, потім відповіла:

– Наташ, я тобі потім передзвоню.

— Кать, почекай, я маю лише одне запитання, чому він раптом надумав робити цей аналіз?

— Ти вже знаєш, треба ж як швидко. Він сказав, що хтось надіслав йому листа і повідомив про те, що дитина не його. Боже, такий бруд, так боляче, бо він цьому повірив. Але найгірше, що він кинув мені листа з лабораторії з результатом в обличчя і там написано, що дитина не його на 99%. Наташ, як таке може бути, адже Сонечка його дочка.

— Не плач, ми розберемося.

Вона згадала ще й той факт, що мама Тетяни працювала в лабораторії незалежної експертизи та подумала, невже Олена Олексіївна пішла на таку фальсифікацію. Вона зібралася і поїхала до неї додому. Жінка відчинила двері, спочатку здивовано подивилася на неї, а потім впізнала і радісно обійняла. Наталя віддала їй коробочку печива, яку вона купила для неї.

— Наталю, яка ти жіночна стала, тебе не впізнати. Проходь дорога. Ти як надумала стареньку відвідати?

— Та ось проїжджала повз, подумала, раптом ви вдома, не на роботі. Дізнатися, як у вас справи та здоров’я.

— А тобі Танюша не казала, мене скоротили, вже півроку вдома сиджу. Молодих набрали до лабораторії. От і сестри дочка влаштувалася туди, Надя. Нехай працюють, а нам і пенсії вистачить.

Наталя трохи посиділа у Олени Олексіївни, потім, як би ненароком, запитала:

— А Надя із мамою живе?

— Та ні, вона купила квартиру в сусідньому будинку в іпотеку на другому поверсі, нещодавно, буквально місяць тому. Та ось її вікна з блакитними шторами.

Наталя почала розуміти, як було зроблено фальшивий результат аналізу. Вона не заходила до Наді, а прямим ходом поїхала до Тетяни. Та дуже здивувалася, побачивши її на порозі. Наталя не стала розводити церемонію і з ходу сказала:

— Ти сама у всьому Віктору зізнаєшся чи полетить голова сестри Наді та твоя. Ти цього хочеш. Чи вчиниш правильно, справедливо?

— Яка ж ти нестерпна і йди зі своєю вічною справедливістю. Праведниця. Ти мені знову зіпсувала, не дала мені бути з Віктором.

— На чужому нещасті, щастя не збудуєш. Як ти могла так вчинити з подругою, з її родиною та з їхньою дочкою?

— Ну ви ж змогли мене кинути збоку, а Катьку прилаштувати.

Наталя почувала себе незатишно і так неприємно було перебувати поряд із цією жінкою, яку колись вважала подругою.

– Термін тобі до завтра, до вечора. Як ти зізнаватимешся Віктору в скоєному, мені все одно. Але якщо завтра подзвоню Каті і її не буде поруч з ним, я піду в поліцію.

Наступного дня ввечері їй зателефонувала Катя і захлинаючись почала розповідати про те, що виявляється, це все підлаштувала Тетяна. Вона сьогодні плакала в його кабінеті, освідчуючись йому в коханні, але він їй сказав:

— Зроби так, щоб я тебе більше ніколи не бачив, тоді залишишся живою.

Наталя слухала і їй було радісно, ​​що одна подруга з дитиною знову житимуть у коханні та радості і гірко через те, що другу подругу вона втратила назавжди. Тетяна так опустила свою душу в багнюку, що їй важко буде її відмити.

Фото ілюстративне спеціально для Особлива