Чоловік завжди дотримувався правила «Мій будинок – моя фортеця». До нас не приходять гості, всі свята відзначаємо поза домом – в кафе або ресторанах. Свекрухі й зовиці вхід у нашу квартиру був заборонений. Чоловік навіть сусідів на поріг не пускав, вважаючи за краще розмовляти з ними на сходовому майданчику. А до кур’єрів він взагалі до під’їзду спускався.
Такий підхід мене трохи радував. Можна було не чекати, що хтось несподівано до нас заявиться, звалившись як сніг на голову.
Квартиру ми купили разом, не самі – в кредит. І платимо за неї ми теж разом – обоє працюємо, дітей у нас поки немає.
Моя мама живе в іншому місті. Коли тата не стало, вона переїхала жити до моєї старшої сестри – з онуками допомагати. Місяць тому мама подзвонила і сказала що приїде. Свою квартиру вона здавала, а тут вирішила її продати і поділити гроші між мною і сестрою. І цих грошей вистачило б на повне погашення іпотеки. У мами у власності простора трикімнатна квартира, а ми з чоловіком купили маленьку однокімнатну казна де, щоб подешевше було.
Так ось, мама подзвонила, повідомила про приїзд і попросилася до нас пожити, поки вона не владнає свої справи з продажем нерухомості.
Розмова з мамою мене порадувала – не щодня отримуєш надію позбутися іпотечної кабали. Я радісно повідомила чоловікові про майбутній візит моєї мами.
– Ні! Твоя мати не буде жити у нас, нехай орендує квартиру! – чоловік був категоричний.
Я намагалася до нього достукатися. Так що варто потерпіти тещу пару-трійку тижнів порівняно з погашеною іпотекою? А якби мама образилася на цю пропозицію і вирішила віддати всі гроші моїй сестрі? Я не могла так ризикувати. Але чоловік уперся руками і ногами.
Я пішла йому наперекір. Сподівалася, що потім, коли наш борг перед банком буде закритий, він мені подякує. Я зателефонувала мамі і сказала, що ми з радістю її приймемо.
Варто було мамі переступити поріг нашої квартири, як чоловік зібрався і поїхав до своєї матері. Він сказав, що я все зіпсувала.
Наступного дня він повернувся додому, як ні в чому не бувало. Вибачився і дав добро на мамину присутність. Але я знала – чоловік незадоволений, він навіть розмовляти спокійно не міг – цідив слова крізь зуби.
Мама впоралася швидко – всього за 20 днів. Боргів по квартплаті не було, довідки швидко дали. Та й ціну мама не заламувала. Як вона і обіцяла, половину коштів вона віддала мені. Коли мама поїхала, я відразу повідомила про це чоловікові.
– Дуже добре! – зрадів чоловік. – Завтра ж з’їздимо і погасимо іпотеку!
Він розмовляв зі мною досить ласкаво і, судячи по голосу, більше не злився. Я надихнулася – погасимо іпотеку і заживемо ще краще, ніж раніше.
Після роботи чоловік з’їздив до своєї матері, вона просила заїхати, і повернувся.
Поки я гріла вечерю, мені прийшло повідомлення від зовиці. Вона попросила терміново їй зателефонувати, коли її брата не буде поруч зі мною. Я здивувалася, але подзвонила, вийшовши в магазин.
– Не думай завтра в банк їхати! – випалила зовиця.
– Чому? – здивовано запитала я.
– Мама братові весь мозок проїла, що ти його не поважаєш і ні в що не ставиш. Він від тебе відразу піти хотів, але мама його вмовила, щоб не поспішав, через квартиру. Ти завтра кредит виплатиш, він відразу на розлучення подасть і половину квартири ти йому віддаси. – заявила зовиця.
– Не може бути! Що ти знову придумала? Чи ви там разом з матір’ю знову щось інтригуєте? Знаєш що? Без тебе розберуся! – я скинула дзвінок.
Зовиці я не повірила. Вона – копія свекрухи, така ж хитра і безпринципна. Але з чоловіком поговорити я вирішила, щоб він своїх родичок на місце поставив.
Ми разом вже 6 років і чоловіка я знаю як облупленого. За його реакції на мої слова я відразу зрозуміла – все так, як сказала зовиця. Незручно вийшло перед нею – я ж сказала чоловікові, звідки у мене інформація.
Ми посварились. Чоловік знову почав збирати речі. Причина його поведінки для мене була абсолютно незрозуміла.
– Чому? Що я поганого зробила?
– Ти на мене наплювала і притягла сюди свою матір. Я хоч раз до нас додому свою приводив? Ні! Не повинно бути сторонніх у будинку. Мені шкода, що ти цього не розумієш.
Він пішов. І правильно зробив. Людина, яка не могла трохи потерпіти присутність тещі заради нашого спільного майбутнього – як мінімум, не дуже розумна. Та й цей заскок з будинком-фортецею, м’яко кажучи, почав діставати. Ні з сусідкою чай попити, ні майстра нігтьового сервісу додому викликати. А вже те, що він пішов на поводу у своєї матері і вирішив захопити половину квартири – це взагалі як називається? Я вважаю, що підлість.
Перед зовицею соромно. Дзвоню їй, щоб вибачитися, а вона не відповідає.
Розлучення так розлучення. Зате потім відразу собі квартиру куплю. Буду без чоловіка, зате з житлом.
