Тихенько відкрив двері своїм ключем. В очі кинулися чужі чоловічі черевики в передпокої. Максим подумав, що напевно брат прийшов в гості. Пройшов на кухню. Але там нікого не було. Голоси долинали зі спальні

Максим довго не міг зустріти свою половинку. Думав, що вже не судилося і змирився з холостяцьким життям. Дівчата були. Але ту, яку хотілося б повести під вінець, все не виходило знайти. І раптом, вже будучи сорокарічним чоловіком, неочікувано зустрів ту саму. Доленосна зустріч відбулася в магазині, куди Максим часто заходив після роботи, щоб купити продуктів. За касою, замість колишньої продавчині, стояла вона. Анечка.

Усміхнена, привітна дівчина. Чимось відразу запала вона йому в душу. Але довгий час справа далі розмов не заходила. Та й ті були дріб’язкові. Про продукти, про погоду. Один раз Максим все-таки наважився запросити Аню до себе на вечерю. Дівчина охоче погодилася. Вечір був чудовий.

Аня з Максимом сиділи на кухні, розмовляли, сміялися. Потім дія плавно перемістилося в спальню. А вже на наступний ранок запропонував дівчині переїхати до нього. Та погодилася. У побуті Аня була також мила, як і в магазині. Вона невтомно господарювала в маленькій квартирці. Натерла холостяцьку барлогу до блиску. Творила на кухні кулінарні шедеври.

Максим літав на крилах. Розквіт і покращав. З пропозицією руки і серця тягнути не став. Зрозумів, що про щось більше він і не мріяв. Відгуляли скромне, але веселе весілля. Запросили тільки найближчих друзів Максима. Родичів вже не було в цьому світі. З боку Ані був один лише брат. Вони з Анею орендували квартиру в столиці. Приїхали на заробітки.

Після почалося звичайнісіньке сімейне життя. Тихе спокійне щастя. Романтичні вечори вдвох і довгі поцілунки вранці. Максим став подумувати про дитину. Йому завжди хотілося дітей. Анечка просила трохи почекати. Пожити для себе ще, адже вона була зовсім молоденька і поки не хотілося їй цього клопоту.

У Максима був поки скромний бізнес, але він швидко розвивався. Йому потрібно було налагоджувати нові ділові зв’язки, тому часто припадало бувати у відрядженнях. Хоча так не хотілося розлучатися з молодою дружиною. Але нічого вдіяти не можна було. Робота є робота. Якщо сам все не проконтролюєш – понесеш збитки.

В чергове відрядження Максима дбайливо зібрала дружина. Він з ніжністю дивився, як Ганнуся акуратно складає речі в маленький чемодан, потім ще довго не відпускала його в передпокої. Просила їй дзвонити або писати постійно.

В аеропорту оголосили, що через нельотну погоду рейс скасований. Максим переговорив по телефону з діловими партнерами. Переніс зустріч на кілька днів пізніше і радісно попрямував додому. Попереджати не став дружину. Купив квіти, хотів зробити сюрприз.

Тихенько відкрив двері своїм ключем. В очі кинулися чужі чоловічі черевики в передпокої. Максим подумав, що напевно брат прийшов в гості. Пройшов на кухню. Але там нікого не було. Голоси долинали зі спальні. Відчинив двері ривком. У подружньому ліжку виявив свою дружину і її брата, чомусь зовсім неодягнених. В гніві, Максим схопив цього брата за шию і викинув геть із квартири. Слідом викинув його речі.

Аня квапливо одягалася, запобігливо ловлячи погляд Максима. Він зажадав негайних пояснень. Анечка зізналася, що брат їй – зовсім не брат, а цивільний чоловік. У їхньому рідному місті у них залишилася дочка, яку взяла до себе бабуся на час. У столицю приїхали в пошуках заробітку. І не гребували ніякими його видами. Навіть вирішили Максима розкрутити на гроші ось таким чином. А він і повівся.

Розповідаючи все це, Анечка навіть посміхалася. Здавалася зовсім чужою і не знайомою. Незабаром зібрала свої нечисленні речі і попросила викликати їй таксі. Максим, діючи як уві сні, підкорився. Вона відправилася слідом за «братом». Квартира знову спорожніла. Разом з його серцем.

Фото ілюстративне з вільних джерел