У коханння немає строку давності

Повертаючись додому в переповненій маршрутці Оксана ледь не заснула. І тут на черговій зупинці підсідає жінка при надії з великою сумкою в руках. Пройшовши по салону жінка раптом з радістю в очах викрикує: “Оксанко, невже це ти?. Оксана, яка з закритими очима, трохи задрімала, проте почувши своє ім`я різко відкрила очі і повернувшись побачила свою знайому Лізу, яка поїхала була за кордон на заробітки.

Жінки були раді бачити одна одну, почали розповідати одна одні про своє життя. Вони так захопилися розповідями, що не помітили як швидко минала зупинка за зупинкою. Оксана спитала Лізу, куди вона зараз їде, та відповіла: “Та їду до чоловіка в лікарню, трохи занедужав, от везу йому гарячого та вітамінів”

Оксану відповідь Лізи неабияк здивувала, вона то ж знала, що чоловік жінку покинув ще декілька років назад, а сам став жити з 25- річною молоденькою дівчиною. Незважаючи на благання Лізи, чоловік все ж таки зібрав речі і залишив її з чотирьма дітками. Найменшому Степанкові було всього 4,5 рочки як Ліза поїхала гроші заробляти у далекі краї. Діти залишились з старенькою бабусею. А в той час її чоловік забувши про дітей, безтурботно жив з новою обраницею.

– Ліза ти вдруге вийшла заміж? – трохи соромлячись, спитала Оксана.

Жінка кивнула головою що ні, Оксана хотіла перепитати а та її випередивши додала: Їду ж до свого Івана, він мені ще коли я була на заробітках написав, розказавши що він сам залишився “. Оксана тоді зі здивованим обличчям спитала Лізу, чому її чоловік не забрав дітей до себе жити, на що жінка відповіла, що її мама, яка залишилася з онуками, заборонила.

” Тридцять років прожили разом, не чужі ж ми люди, поїду привезу поїсти йому і все” – додала Ліза. Доїхавши до потрібної зупинки, жінка прощаючись повторила Оксані, переконуючи її, хоча насправді саму себе. що це тільки один раз вона зустрінеться з Степаном. Але Оксана була переконана, то ця їхня зустріч, ну точно не буде останньою

Фото для osoblyva.com