Одного разу йшла я з магазину додому, вся в депресії. Дивлюся бабуся стоїть на переході, а через вулицю йти боїться. Жодна машина не пригальмовує, щоб її пропустити. Хоч і пішохідний перехід. Взяла я бабусю за руку і перевела. Вона давай мені здоров’я та щастя бажати, а потім запитала, чого це на мені обличчя немає. Покликала до себе на чай, ну я погодилася.
Поки пили чай, я їй все розповіла, як є. Бабуся подумала подумала і каже: у мене мовляв у сина дружина, займається бізнесом, у неї свій приватний дитячий садок, давай подзвоню та щодо тебе запитаю. Ну я не довго думаючи, звичайно погодилася на таку пропозицію.
Подзвонила вона синові, поговорила. Потім мені його номер дала і сказала набрати його обов’язково. Я по приходу додому зателефонувала йому. Він уже на той час поспілкувався з дружиною і передав їй трубку. Вона запросила мене на зустріч в той самий садок.
На наступний день я прийшла в призначений час на співбесіду. Я розповіла їй свою історію, все як є. Вона попрощалася зі мною і обіцяла передзвонити. В цей же вечір вона набрала мене і сказала, що готова взяти мене на роботу в свій приватний садок, а також мого малюка, щоб йому було де перебувати.
Я до сих пір працюю в цьому садку, вже як 2,5 роки, там же разом зі мною знаходиться і мій синок. Дуже вдячна цій жінці, а ще тій самій бабусі, яка так круто змінила моє життя. Ніколи б не подумала, що звичайний здавалося б вчинок, може так все поміняти.
До речі, я щотижня відвідую з гостинцями ту саму бабулю, вона мені тепер як рідна.
Фото ілюстративне з вільних джерел
