Нашій дочки Лізі 2 роки. На сімейній нараді було вирішено в цьому році влітку поїхати до моря. Справа в тому, що у мого чоловіка взимку була пневмонія, одужував він довго і важко, лікарі радили: треба якщо не в санаторій, то хоча б курсівку взяти і відпочивати дикунами, а чоловік буде ходити на необхідні процедури.
– З глузду з’їхали, – замахала руками свекруха, – тягти з собою таку малявку, – їдьте самі, сидіть там відведені 2-3 тижні, беріть курсівку на процедури, а Лізоньку залиште мені. Вона вже велика дівчинка, я посиджу.
Сказавши мамі чоловіка величезне спасибі, ми зайнялися пошуками санаторію, в якому нам би надали такі послуги. Купили по інтернету, оплатили, квитки взяли. Моя мама працює, відпустка у неї аж взимку, так що люб’язна пропозиція свекрухи була, як не можна доречною. Грошей, звичайно, в обріз. Процедури і обстеження не з дешевих. Але, ми ж без дитини їдемо, ужмемся, нам вистачить.
До виїзду залишалося два дні. Дочка примудрилася буквально напередодні застудитися, температури не було, але дівчинка була млява і з нежитем. Набравши ліків для дочки в аптеці, ми пішли всією сім’єю до свекрухи в гості, домовитися, дрібнички доччині закинути. Мама чоловіка зустріла нас привітно, Лізу по голівці погладила і все щебетала про погоду і ціни в магазині.
– Мам, давай домовимося, – сказав чоловік, перериваючи цей потік, – ми завтра ввечері Лізу остаточно до тебе приведемо, ми їдемо на 15 днів, а речі ми вже принесли майже всі.
– Які речі? – свекруха зробила здивоване обличчя, – Куди ви Лізу завтра ввечері приведете?
Пояснюємо, що курсівку взяли і їдемо на море, домовлялися ж, що Ліза 2 тижні залишиться у неї.
– Я не можу, – каже мама чоловіка, – у мене плани змінилися. І не хлопайте очима. Хіба мало, що я обіцяла. Я доросла людина, можу і змінити рішення. Чоловік розлютився, якщо плани змінилися, то чому нам раніше про це ніхто не повідомив?
– Я не зобов’язана сидіти з вашою дитиною, – свекруха не відчувала за собою ніякої провини, – у дівчинки є батьки. Так мені все одно на ваші обставини і не збираюся я нікому давати звіт і заздалегідь повідомляти про свої плани. Чоловік взяв мене за руку і потягнув за собою. Свекруха подзвонила через годину: – Я все придумала, – повідомила вона, – нехай їде син, йому лікуватися треба, а ти з дочкою можеш і вдома посидіти, без моря обійдешся.
Я кинула трубку, ще не вистачало мені тепер знущання слухати. І потім, ось як хочете, а я роздільного відпочинку чоловіка і дружини не розумію! Нас мама моя виручила: пояснила начальниці ситуацію, взяла 2 тижні за свій рахунок, Лізу ми залишили у неї. Ми з’їздили, чоловік пройшов курс лікування, відпочили, побули вдвох, а по поверненню я побачила у зовиці в соцмережі фотографії: вона, свекруха і син сестри чоловіка на морі!
– Так, – з викликом сказала свекруха, – Маріша оплатила мені дорогу і проживання на півдні, щоб я там могла дати їй свободу і сидіти з онуком! Якби ви не поскупилися, я б з вами поїхала і там з Лізою побула. Напевно те, що вона сама говорила про шкоду зміни клімату для своєї 2-х річної внучки і відмовляла нас від поїздки з дитиною, вилетіло з її голови.
Та й хто так робить? Сказала б відразу, що хоче на море поїхати з дочкою, ми б не металися в такому авралі. Адже не напередодні ж вона дізналася про те, що не залишить внучку у себе! Тепер ми уникаємо спілкування з мамою чоловіка, а вона періодично дзвонить і звинувачує нас в егоїзмі: – Я повинна була залишитися без поїздки, заради вас? Ви невдячні! Ось дочка мене любить, вона мене на море взяла, я там навіть рази 3 викупалася.
Фото ілюстративне спеціально для Особлива
