Коли я вийшла заміж, переїхала жити до чоловіка та його бабусі. Мене чоловік попереджав, що вона не прибирає за собою.
Але мені це здалося не проблемою. Що я прибрати не можу? Але як я помилилась? Це виявилося, якою ще проблемою.
Я не встигала за нею прибирати. Коли вона приходила з вулиці, бігла прямо на кухню і не знімала взуття. Скільки разів робили їй зауваження, але жодної реакції. Наче не їй кажеш.
Як тільки її помию, не пройде й півгодини, як уже знову мити треба. Зазвичай я прибираю, коли бабусі немає вдома.
Так спокійніше. Якщо при ній миєш підлогу, то вона починає ходити туди-сюди.
Скільки разів були думки винаймати окрему квартиру. Але я була у декретному, чоловік один працював. Я ще вчилася, взяли машину у кредит.
Батьки мої допомагали і бабуся допомагала іноді з продуктами. За це їй дякую. У нас із нею окремі холодильники, бо і продукти вона нормально зберігати не вміє. А їсти варити почне, то по всій квартирі такий запах вартий! Тому й їжу готуємо окремо.
Коли після декретного я вийшла на роботу, зі збиранням у мене ще гірше стало. Мій графік з 9:00 до 18:00. І поки я втомлена прийду з роботи, заберу дитину з садка, приготую вечерю, повечеряємо, настав час уже до сну.
Чоловік звичайно допомагав, коли він працював позмінно, і якщо у нього був вихідний, а я працювала, він міг приготувати обід та вечерю. Але потім у нього став такий самий графік, як і в мене.
Кожній людині після роботи хочеться трохи відпочити. А тут прийдеш з роботи та скрізь брудно, скрізь треба мити, прибирати.
Мені вже набридло скаржитися, бо бабусю вже не виправиш, а йому набридло вислуховувати мої скарги. І ось хоч якось відпочити від бабусі, хоч би влітку, ми вирішили з чоловіком купити дачу.
Виїжджали у п’ятницю ввечері після роботи та приїжджали у понеділок вранці.
Моя свекруха все дивується, як у мене вистачає стільки терпіння з нею жити і так вже шість років. Я нікого не запрошую до себе додому.
Мої батьки теж дуже рідко приходять. Я сама не хочу, щоб вони приходили і дивилися на цей бруд. Мама моя буде мене звинувачувати, що це я така, що це я не прибираю, що я не стежу за чистотою. А в мене вже не вистачає сил.
Я не висипаюся, на роботі постійно хилить спати. А поки що ми працюємо, за день удома бабуся, що тільки не наробить.
Цього літа ми майже не жили вдома. Жили на дачі. З дачі працювати, з роботи на дачу. Добре машина є.
І цього літа я сказала чоловікові, що не хочу повертатися додому, що зніматимемо квартиру. Я сказала, що втомилася, хочу пожити у чистоті.
Гроші нікому не винні. Я вже здобула диплом, за навчання платити не треба. Проживемо якось. Люди ж винаймають квартири.
Але мені завжди так хотілося кудись з’їздити з сім’єю на відпочинок, але ніяк не виходило.
Але якщо винаймати квартиру, знову ніякого відпочинку.
І другої дитини хочеться, але не в цьому бруді.
Але спершу відпочинок.
