Варя та Настя були сестрами- близнючками, не розлий вода, разом гуляли, проводили час, носили та ділилися речами одна одної. Однак у коханні Насті пощастило більше, а Варя довгий час не могла ні в кого закохатися.
У Насті вже був наречений, з яким у неї уже було заплановане весілля.
А Варя була підлітком, і треба ж було її вперше закохатися, та ще у хлопця своєї старшої сестри.
Вона старалася всяко приглушити свої почуття, щоб ні Настя, ні Артур ні про що не здогадались.
Але майже перед самим весіллям, несподівано для всіх Настю застукали з іншим, і Артур вирішив поїхати до іншої країни.
Варя думала, що вже більше ніколи з ним не зустрінеться.
Час минав, але дівчина так і не могла, ні в кого іншого закохатись, і час від часу поринала у спогади про Артура.
Вона влаштувалася на нову роботу, та вирішила з головою поринути у справи.
Та несподівано на корпоративі фірми, приїхав директор, якого дівчина ще не бачила. І ним виявився, хто інший як той самий Артур.
Побачивши його Варя сподівалася, на те, що тепер зможе добитися коханого чоловіка та бути з ним разом. Однак всі її надії розлетілися як метелики.
Бо Артур побачивши її, нагадав собі за Настю, яка його колись зрадила та розбила йому серце. Адже вони з сестрою справді були дуже схожі.
Та Варя все ж вирішила спробувати привернути увагу чоловіка. Із часом їй це все-таки вдалось.
Вони з Артуром зустрічалися час від часу, однак чогось серйозного чоловік не пропонував їй.
Варю це дуже турбувало, однак вона була вже й рада від того, що знаходиться поряд з ним. Та однієї ночі вся правда відкрилась.
Коли вони вдвох солодко спали, то несподівано Артур крізь сон почав щось бурмотіти. Повернувшись на бік, та поклавши руку дівчині на плече він промовив знайоме ім’я: “Настю, моя ж ти кохана”.
Читайте також: Галя та Руслан не знали, що випадкова зустріч з’єднає їх серця на все життя. Нерозлучні та щасливі
І Варя тоді зрозуміла, чому Артур з нею, бо вона ж йому нагадує її сестру, яку як виявилось він і досі кохав.
А сама Настя, вже жила з іншим та навіть і не згадувала про нього.
Варі дуже цього не хотілось, вона буквально кожне слово писала зі сльозами на очах.
“Артур хоч би як я тебе не кохала, але я не хочу бути копією та заміною своєї сестри.
Я теж хочу бути по-справжньому коханою. Прощай”.
Автор: Нінель. Передрук заборонений.
