У мене є сімʼя. Свого чоловіка я не люблю. Вийшла заміж, бо вже роки були не молоді, щоб не залишитися в дівках, погодилась на шлюб із Романом.
Довгі десять років я шукала розраду на стороні. Народила одну дитину, дівчинку. Зараз вона уже студентка.
На Василя кинула оком, коли він допомогав моєму Роману завантажувати сіно одного недільного ранку.
Дивлюсь, такий міцний, високий, жартує, очима стріляє аж іскри йдуть.
А мій, похнюплений усе життя, дивиться в землю, зануда занудою.
Отже, з того часу, я почала придивлятися до Василя ближче. Жив він не дуже далеко, мав велике господарство, пʼятеро дітей, і дружину.
Жінка його не дуже видна. Я вважала себе набагато гарнішою і розумнішою, і помалу у моїй голові народився план.
Як його реалізувати точно ще не знаю, але живу один раз, і відступати не збираюся.
Почала кликати Василя допомогти по господарству, то город виорати, то засіяти. Платила щедро, і підливали по сто грам оковитої.
Коли було свято Івана Купала все село зібралося на гулянку на місцевих ставках, я знайшла очима Василя, посміхнулася, покликала до нашої компанії.
Він підійшов із жінкою і дітьми, і ми стали святкувати. До ранку сиділи, співали і жартували.
Я дочекалась, коли всі трохи порозходяться, щоб не привертати уваги підійшла до нього, тихенько взяла за руку. Його аж відсмикнуло. Забрав руку, посміхнувся, і пішов.
Це дало мені зрозуміти, що ще рано, треба трохи часу, щоб він не втікав.
Можете судити мою поведінку, але з нелюбом жити не можу більше. А Василь ґазда, красень.
Діти його уже великі, дадуть собі раду.
Я хочу ще пожити в любові. От і добиваюся свого. Роки спливуть, а я лишуся нещасною. Не готова я до цього. Зовсім ні.
Історію написла, Mavka спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
