Знову гроші приніс, даремно ти йому віриш, Катерино, де він їх заробив? – бурчала до Павла бабуся.
А він знову приніс додому сумки з делікатесами, новий телевізор днями купив їм, пральну машинку. А вони все були незадоволені!
Хоча ні, це бабуся, а мама Павлу вірила, казала своїй матері.
– Мамо, ну що ти у всьому тільки погане бачиш, жити якось треба! Зараз такі часи, Павло у нас у домі єдиний чоловік, ось він і старається. Він вчитися через нас не пішов, а на що нам жити? – тут мама починала плакати, що їй і найгірше, що син у школі так вчився добре, а вона роботу втратила, та й у бабусі пенсія мізерна.
От і пішов Павло працювати у валютний обмінник, а що робити? Але незабаром все налагодиться, і Павло обов’язково піде вчитися далі.
Ось цим Павло і промишляв, і до сорока п’яти років заробив собі пристойний капітал. Тільки одружитися він так і не зібрався.
Перша його любов, її так і звали – Любов, Павло втратив, її не стало. А тепер він був закохався в Олену. Але вона обрала іншого, звичайного, нічим не примітного мужика.
Живуть вони поряд, Павло щодня їх бачить, Олена на свого Сергія досі дивиться закоханими очима. У них і донька вже є – Ліза, така ж красуня, як і її матуся.
Павло все про них знає, він вирішив см все підлаштувати. Підставив свій дорогий джип, коли Олена біля будинку паркувалася. Вона й в’їхала в нього, коли задню здавала.
Зі своєї машини вискочила, злякалася, вибачатися стала.
– Вибачте, ми все оплатимо, я навіть не зрозуміла, як це сталося?
А Павло стояв і насолоджувався її вибаченнями, а потім щедро, по панськи, їй сказав:
– Та не хвилюйтеся так, я теж винен, вирішимо, тут вина взаємна, та й у мене страховка. Ну, скажу їм, що машина стояла, і хтось стукнув, а я й не знаю хто. І Павло розсміявся і руками розвів, мовляв, не питання, у нього в житті немає труднощів.
А потім якось і з Олениним чоловіком Павло познайомився, і вони повели Павла до себе. Квартирка так собі, але видно, що стараються обидвоє, працюють, доньку виховують.
Спочатку Павло думав, що він зможе привабити Олену, на нього жінки всі липнуть, бачать, що він дядько при грошах.
Але вона ніби не помічала його поглядів і бентежилася від дорогих подарунків, коли він до них на день народження приходив, говорила своїм ніжним голосом, що хвилював його душу:
– Ну що ти, Павле, це ж шалено дорого я не зможу це взяти, ну не треба, навіщо?
Павло бачив, що їй хочеться взяти цей подарунок, але не хоче чоловіка образити, адже Сергій не може їй подарувати. А Павло може, і заманює її своїми подарунками.
Павло тоді по молодості не розтринькав гроші, а капітал зберіг. Тепер він бізнесмен, мати думала, що він навчався, а він диплом купив, що він юридичний закінчив. Мама всьому вірить, радіє за сина, а бабусі вже немає, нікому більше бурчати на нього.
Коли у Олени та Сергія син з’явився, Павло їм візочок купив, ліжечко та купу дорогих іграшок. Олена була просто вражена, вони заздалегідь нічого не купили, прикмета ж погана.
А тут Павло в день виписки приїхав, та як почав розвантажуватись на очах у всіх, незручно вийшло.
Сергій до нього тоді підійшов та сказав: – Слухай, ну це занадто, ми хоч і друзі, але…
А Павло його зупинив: – Облиш, друже, ти ж бачиш, що в мене крім матері немає нікого. А у вас діти, ну я ж можу купити, мені це не вартує нічого, я ж по-дружньому.
Пізніше Сергій розповість йому, коли вони відзначали народження хлопця його, що в них із Оленою батьки товаришували, бізнес удвох робили, але нажили проблем.
– Давай ти будеш хрещеним Олежику, Павле? Ти стільки для нас добра зробив, будь ласка! Тільки не подумай, що це якась користь, душа в тебе добра, я хочу, щоб ти був його хрещеним, – несподівано за кілька днів попросила його Олена, вона озирнулася на чоловіка і було видно, що це їхнє спільне рішення.
– Ну так, Павле, ти нам став найближчим другом для всієї родини, Ліза тебе обожнює, та й Олежик теж, навіть не плаче при тобі, відчуває, що ти не чужий.
Олена та Сергій посміхалися і дивилися на нього запитливо. А Павло раптом розгубився.
Він останнім часом себе взагалі дивно почував. Навіть схуд, мабуть від того, що зрозумів – не добитися йому Олени, не та жінка.
І від цього розуміння Павлу ще гірше, адже саме про таку жінку він завжди мріяв…
– Та я ж… та я ж нехрещений, ну якось мати була проти, ось так і живу, – усміхнувся Павло.
– Та якщо ти згоден, ми зачекаємо, у будь–якому віці можна охреститися, якщо ти готовий, звичайно, – запропонував Сергій.
І Павло вирішив, що це непогано буде, тоді він зможе частіше у них бувати і до Олени бути ближчим. Він же буде хрещеним батьком її сина, та й звучить непогано – хрещений батько.
– Ну, якщо зачекаєте, то я мабуть… погоджуся бути хрещеним цього хлопця, а що, у мене своїх немає, то буде в мене хоч хрещений синочок,? – і Павло хитро підморгнув Сергієві. Але той спокійно витримав його погляд, – Дякуємо, Павле, дякуємо!
Через пів року Павло випадково дізнався, що дуже занедужав. Матері чоловік нічого не сказав.
А ось Олені та Сергію розповів, що йому недовго залишилося, і склав заповіт на свою матір, і на хрещеника свого Олежика.
Як же ж Олена плакала, обіймала Павла.
– Ах, якби вона його з іншого приводу обіймала, -думав Павло, а в такій ситуації..
Павло зняв її руки зі своїх плечей, та сказав:
– Та гаразд, Оленко, нащо ти так засмутилася? Ти не знаєш, що люди ніколи не зникають, а просто переходять в інший світ? Тих, хто кращі, забирають раніше. Класно, що я встиг сам охреститися і став хрещеним батьком для Олежика. Тепер я зверху, звідти, йому допомагатиму, буду його Янголом-охоронцем, і для тебе також, адже я і тебе дуже сильно любив і любитиму завжди!
Жінка оторопіла від слів Павла, вона промовчала бо не знала що й відповісти. Та Павло її випередив і сказав що нічого і не потрібно говорити. Він просто хотів, щоб вона про це дізналася.
Коли Павла не стало, то Олена з Сергієм взяли стареньку матір Павла до себе і доглядали за нею, а вона за дітьми ще гляділа. А от про останні слова Павла Олена вирішила чоловікові не говорити.
А ви як вважаєте правильно Павло зробив що признався Олені наостанок у своїх почуттях?
Олена Срібна
