У парі один повинен лізти до зірок, а інший — тримати драбину. У моєму шлюбі її тримала я, ось як це

У моєму шлюбі сходи тримала я. Незважаючи на те, що в момент знайомства у нас були рівні зарплати і рівносильно високі посади, чомусь так відразу завелося, що розумний і талановитий у нас — чоловік. А я — дружина генія.

Я тримала сходи, коли чоловік вирішив, що він більше не хоче працювати на роботі і буде шукати себе.

Я тримала сходи, коли він відправився в небезпечну подорож, щоб привезти звідти класний відеоматеріал і зняти фільм. Я дала йому грошей на цю подорож, свій золотий парашут, який отримала після закриття журналу.

Я тримала сходи, коли він сам написав дисертацію — сценарій до повнометражного фільму. Дала можливість не працювати і не відволікатися від головного завдання.

Я два роки працювала на двох роботах, щоб ми могли платити за орендовану квартиру і їсти. Тому що у чоловіка не було грошей навіть на сигарети.

Я розшифровувала його двогодинні інтерв’ю, які він привозив з відряджень.

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

Я написала за нього лист «роботодавцю мрії», і той відповів.

Я дозволила його друзям пару місяців пожити з нами в однокімнатній квартирі, поки вони не знайдуть житло і роботу. Друзі класні, я нічого не маю проти, але вчотирьох в однокімнатній квартирі тісно.

Я жила чоловіком, його проектами і божевільними мріями — купити будинок в Ірані або переїхати в Сирію.

Мені здавалося, що я роблю правильну річ. Допомагаю чоловікові самореалізовуватися. Адже саме так і роблять хороші дружини.

У глибині душі я сподівалася, що коли-небудь разом з чоловіком з’явлюся в світській хроніці на червоній доріжці і нас підпишуть: «Легендарний сценарист з дружиною».

Читайте також: Одного разу на одному з побачень в кафе дівчину напoїли і повели. Крізь каламутну пелену Марина швидше бачила, ніж відчувала, як її рoздягaють і кидають на ліжко.

Коли ми розлучалися, він сказав: «З тобою, виявляється, було дуже комфортно жити». Розлучатися він не приїхав, надіслав документи поштою. А я йому відправила коробку речей та обручку.

З моменту розлучення пройшло вже років шість. За цей час я два рази зросла на посаді, провчилася у французькій кондитерській школі, відкрила і закрила бізнес, стала блогером, написала книгу, купила дві квартири.

Так, я розлучена. І мені ніхто не тримає сходи. Живу без страховки. Сподіваюся, не впаду.

Автор – Аня Денисова

Фото ілюстративне