fbpx

У перший рік сімейного життя все було чудово. Потім все змінилося. Та жінка зрозуміла заради кого живе

Дарина ще вийшла заміж в шістнадцять років за старшого від себе на дванадцять років чоловіка, якого звали Степаном. Батьки дівчини були проти, говорили що ще рано їй заміж, що вчитися треба.

Та Дарина відповідала що вчитися ще встигне, а от такого чоловіка. Може більше і не знайти.

Мати дівчини, до кінця застерігала дівчину. Ти ще не знаєш, що таке заміжжя. На тебе ляже вся домашня робота. А коли діти з`являться на світ, то взагалі за будь-яке навчання забудеш. Та Дарина настоювала на своєму і батьки, зрештою, погодилися, тільки застерегли доньку і сказали, що сподіваються що вона не пожалкує через свій вибір.

У перший рік сімейного життя все було чудово. Степан на руках носив жінку і в усьому її догоджав. Але коли вона захотіла поступити в університет, то чоловік несподівано для Дарини був категорично проти, сказавши їй, що місце жінки це кухня та виховання дітей. З того дня ідилія їхньої сім`ї закінчилася. В глибині душі Дарина затаїла образу на чоловіка. І хоч жінці все це недавало покою, але вона змирилася з тим.

З`явилося на світ трійко діточок. А Степана після цього ніби підмінили. Він почав ображати жінку різними словами, а ж до самих сліз. Дарина часто плакала, але не жалілася батькам.

Одного дня Степан прийшов додому випившим і сказав жінці, що вирішив їхати на заробітки, бо тут нема роботи а діти їсти хочуть. Сказав і поїхав. Після його від’їзду Дарина повеселішала навіть, почала більше на людях появлятися. За вислані гроші Степаном жінка купила козу, щоб в дітей молоко було, а решту грошей приховала на вяк випадок.

Ішов час, Степан висилав гроші рідше і рідше, а потім і зовсім перестав висилати. На телефонні дзвінки не відповідав, але Дарина і не дуже засмучувалась, так як зрозуміла що їй без нього набагато краще живеться.

Вона пішла робити в школу прибиральницею. Правда, спочатку Дарині було обідно, вона ніяковіла, що їй довелося піти на таку роботу. Адже вона, колишня відмінниця, яку ставили за приклад в школі, – тепер прибиральниця. Це було для неї негарно і недопустимо, але підростали доньки, їх потрібно було гарно їх вдягати і взувати.

А по селу вже пішли розмови, що її покинув чоловік. До неї неї почали різні непутящі чоловіки заходити, свататися. Але вона гнала всіх геть. Для Дарини діти були понад усе на світі.

Найбільшою радістю для жінки стали Богослужіння в церкві. Вона з доньками співала в хорі, їхній спів зачаровував усіх.

Проте, дехто все ж казав: шкода Дарини і красива, і розумна, і незвичайний голос Бог їй дав. Та без щастя. Десь загубилося воно.

А жінка тільки усміхалася і говорила: Щастя – то мої діточки.

Цінуймо їх.

You cannot copy content of this page