fbpx

У Сергія Петровича був дуже неспокійний сусід. Сам він його не бачив, але зате постійно чув. Вдень і вночі той стукав у стіну. Петрович що тільки не робив – і сам у відповідь стукав, і по батареї довбав, і на розборки ходив. Правда двері йому так і не відкрили. Та одного дня він усе зрозумів

Виспатися літній людині через цей стукіт ніяк не вдавалося. Коли очі самі собою закривалися, то тут же лунав знайомий звук. А під ранок з’являлася прокляте безсоння. Чим тільки не намагався заповнити безсонні ночі Сергій. І читав, і телевізор дивився. А останнім часом захопився мореплавством.

Книги різні читав. І дістався він одного разу до азбуки Морзе. І відстукував і ліхтариком пробував. Прямо як дитина радів. А потім до нього стало доходити. Прислухався він до сусідських стуків і обімлів – сусід одне і теж кожен раз відстукував – “Допоможіть”.

Петрович пішов в поліцію. Там над ним посміялися і випровадили геть. Але після того, як він приходив до них щодня протягом місяця, вжили заходів. У двері сусідові поліцейські дзвонили і стукали довго. Ніхто не відкрив. Зате стукіт у стіну активізувався. За зламаними дверима виявився прикутий до батареї дід. Той самий господар квартири.

Виявляється, його прикував власний онук, намагаючись домогтися від діда переписати заповіту. Той заповів квартиру зовсім іншій людині. Тому, хто за ним доглядав.

Ось так благополучно завершилася ця історія. Мораль її в тому, що в наш час потрібно звертати увагу на все і не боятися, не бути байдужим.

Фото ілюстративне з вільних джерел

Позначки:
facebook