Цікава історія про завищені очікування.
Коли ми з чоловіком тільки одружилися, якось потрапили на семінар з надання психологічної підтримки людям, які емоційно зазнали невдачі у стосунках.
У своїй промові ведучий запитав аудиторію, в чому головна причина розлучень. Оскільки я щойно пройшла курс передшлюбних консультацій, то відчувала себе фахівцем в питаннях шлюбу.
Я поспішно витягнула руку і вигукнула: «Відсутність близькості, грошей та спілкування!»
З гордістю поглянула я на свого чоловіка і розпливлась в задоволеній усмішці. Це ж Елементарно.
«Неправильно, – гаркнув ведучий. – Це лише симптоми справжньої проблеми».
Ой. Оце я поспішила і помилилась.
Але мені не тільки дали урок смирення – слова ведучого змінили моє життя! Кращої поради я ще ніколи не отримувала.
Отже, він сказав:
«Шлюби закінчуються розлученням через одну-єдину причину: завищені очікування».
Я була здивована. Це одкровення просто не вкладалося в моїй недосвідченій голові. Про що йшлося далі, я не пам’ятаю. Я була занадто зануреною в думки про всі ті завищені очікування, з якими вже встигла зіткнутися в перший місяць одруженого життя
З часу того семінару пройшло шість років. Я надивилась на сум і розчарування, що виникають через завищені очікування – не тільки в шлюбі, в будь-яких відносинах. Для мене це як щось непоправне, що вражає будь-які стосунках в саме серце.
Але завищені очікування – проблема не тільки в шлюбі. Це проблема всього нашого життя.
Не має значення, неодружені ви чи одружені, працюєте чи безробітний, поважного віку чи молоді… Завищені очікування – кара кожної людини. Від них не застрахований ніхто.
І яке ж рішення?
Я від природи математик. Я обожнюю рівняння. Я люблю рахувати, а в школі моїми улюбленими предметами були алгебра і вища математика (хоча зараз я і не зможу розв’язати задачку з вищої математики).
Тому я склала рівняння.
Очікування – СПОСТЕРЕЖЕННЯ = Розчарування.
Що це означає? Нижче я описую дві гіпотетичні ситуації.
…Очікування.
Коли я повертаюся додому після робочого дня, я очікую, що чоловік забере старшу доньку з садочку, перебуває у гарному настрої, подбає про вечерю, і ми всі разом сядемо за стіл і повечеряємо у затишній родинній атмосфері.
Тим часом моя 16-місячна дочка буде сидіти у своєму кріслі та їсти столовими приборами, не пропускаючи нічого повз рота, тож прибирати за нею не доведеться. Потім ми всі одночасно доїмо та підемо на сімейну прогулянку під сонцем, поки дворецький (так-так, це не помилка: ДВОРЕЦЬКИЙ) прибере в кухні та підготує будинок до вечірніх справ.
Спостереження.
Я спізнююсь з роботи, приходжу пізніше, чоловіка також затримують на роботі, вечері не те що немає, але навіть і не передбачається. Через це малятко кричить, жестами вимагаючи: «я хочу їсти!»
Я телефоную чоловікові і дізнаюсь, що він працює над дизайнерським проєктом, намагаючись встигнути в рамки, які, чесно кажучи, вже не актуальні. На моє запитання «Коли тебе чекати вдома?» він відповідає стишеним голосом перевтомленої лані
– Буду пізно, не чекай!
Я беру на руки дитину та прямуючи на кухню, відразу починаю шукати інгредієнти на бутерброд. -Гарячі бутери! вигукую я. – Зараз будуть гарячі бутерброди!
Я саджу доньку в крісельце – мале лютує ще гірше. Я поспіхом засовую їй пакетик яблучного пюре. Вона заспокоюється… на деякий час.
А я готую гарячі бутерброди. Всі їдять. У кухні хаос. На підлозі у вітальні розкидані іграшки, тільки і чекають, як хтось наступить на них. Я поспіхом прибираю на кухні, вмикаю прання, розкладаю речі і предмети по своїх місцях, граюсь з дітьми і вже ледь жива чекаю поки вкладу дітей спати.
Перелік подібних речей можна й продовжити, адже в кожній родині він різний, але ви вже самі зрозуміли.
Розчарування = різниця між першим і другим.
Досить хитромудра ілюстрація, я в курсі. Але я просто намагаюся показати, як наші очікування можуть не відповідати нашому реальному життю – тому, що ми спостерігаємо.
Якщо узагальнити, то більшість людських непорозумінь зумовлені розбіжністю між картинкою в голові та ситуацією насправді. Те, що я зрозуміла за період свого тридцятилітнього життя у стосунках і без сформульовано однією фразою – сприймай життя як воно є і не надумуй зайвого!
…Іншими словами, дозвольте життю йти своєю чергою.
Деякі скажуть, що треба взагалі відмовитися від очікувань. Але я б не стала заходити так далеко.
По-моєму, здорові, реалістичні, висловлені вголос очікування навіть мати корисно. Є до чого прагнути, є мета.
Але якщо ви потрапляєте в ілюзію, де ваші очікування виявляються завищеними, покладайтеся на спостереження. Відкиньте очікування і прийміть реальність такою, як вона є.
Втомилися від розчарувань? Поверніться обличчям до дійсності. А потім поговоріть з тим, хто не виправдав ваших сподівань, і поясніть, чого і що ви від нього очікуєте.
Автор: Вікторія
