Таїнство шлюбу, яке частіше за все називають просто вінчанням, – це благословення нареченого та нареченої (чоловіка і дружини) за їх добровільною згодою на подружнє життя, де подається благодать Божа для взаємної допомоги, а також для благословенного народження та християнського виховання дітей.
Коли два серця знаходять одне одного в цьому бурхливому світі, їм хочеться якось закріпити свій союз. Та, на жаль, ні запис у книзі реєстрацій, ні штамп у паспорті не гарантують довгого й щасливого подружнього життя. Записала Наталія Бардалим За матеріалами видання Nota-Bene
У християнській вірі саме обряд вінчання дозволяє освятити Божим благословенням почуття закоханих.
Про всі тонкощі церковного освячення союзу двох сердець розповідає отець Євгеній (м. Кіровоград, Спасо-Преображенський Собор).
Читайте: Хресні батьки: що Варто знати батькам і хресним
Після Божественної літургії священик стоїть у храмі, а перед церковними дверима чекають наречені. Їхні два персні, раніше передані священикові й освячені, лежать по правій стороні престолу. Священик, облачений у єпитрахиль і фелонь, виходить до наречених. Знаменує їхні голови † тричі й дає їм до рук запалені свічки, далі вводить до церкви.
– Що являє собою Таїнство церковного шлюбу?
– Таїнство шлюбу складається з двох частин – обручення та вінчання. Під час обручення священик вручає молодим запалені свічки – символ радості, тепла й чистоти. Наречена та наречений обмінюються обручками на знак вірності.
Після обручення пара проходить на середину храму. Священник запитує їх, чи добровільне їхнє бажання взяти шлюб. Промовляються три молитви: на Боже благословення. Вносять вінці. Вінець – символ чистоти, образ вінця Царства Небесного, а також символ мyченицького вінця, прообраз тернового вінця Спасителя. Священник здіймає руки догори, тричі проголошує: «Господи, Боже наш, славою і честю вінчай їх», після чого читається Євангеліє, розповідь про Господнє благословення шлюбу в Кані Галілейському.
Для укладення церковного шлюбу не має бути канонічних перешкод. Парі з власної волі слід вінчатися та дотримуватися канонічної форми вінчання.
Вінчання в церкві. Молодим підноситься чаша з вином – символ життєвої чаші радощів і смутку, яку подружжя повинне ділити до самої cмeрті. Священник у три прийоми підносить чашу молодим. Потім з’єднує їхні руки й тричі обводить навколо аналою під супровід церковних тропарів. Коло – символ того, що Таїнство проведене навічно, ходіння за священником символізує служіння церкві.
На завершення обряду молоді стають біля Царських Воріт вівтаря, де священник дає їм останні настанови. Родина та друзі вітають нову сім’ю.
– Чи є якісь перешкоди для церковного шлюбу?
– Звичайно, є. Умови укладання шлюбу, встановлені громадянським законодавством, дуже відрізняються від церковних канонів, тому не кожен громадянський союз, зареєстрований у РАЦСі, може бути освяченим у Таїнстві шлюбу.
Церква не дозволяє третій, четвертий і п’ятий шлюби. Не можна вінчатися нехрещеним та атеїстам. Не можна вінчати шлюб, якщо хтось із подружжя фактично перебуває в шлюбі з іншою людиною. Забороняється шлюб між крoвними родичами аж до четвертого коліна спорідненості (до восьмого ступеня спорідненості, наприклад: не дозволяється шлюб троюрідних брата та сестри). Давня високоморальна традиція забороняє шлюби між хрещеними батьками та хрещениками. Безумовно, не вінчається шлюб, коли хоча б один із молодих сповідує нехристиянську релігію (мусульманство, іудаїзм, буддизм, язичництво, індуїзм). Для вінчання з католиком чи протестантом, у випадку згоди на виховання дітей у православному дусі, необхідний дозвіл єпископа.
Не можна вінчатися тим, хто раніше прийняв обітницю монаха чи священний сан.
– Що конкретно можна порадити тим, хто готується йти під вінець?
– Щоб вінчання стало справжнім святом і запам’яталося на все життя, необхідно заздалегідь подбати про його організацію.
Церемонія вінчання. У перші століття християнства вінчання відбувалося безпосередньо після Божественної Літургії. Зараз це не обов’язково, але спільне причастя перед початком спільного подружнього життя дуже важливе. Тому молодим слід приходити в храм до початку служби, нічого не пити, не їсти з 12 години ночі, в жодному разі не допускати iнтuмнuх відносин.
Обручки треба заздалегідь віддати священику, щоб він освятив їх на престолі.
Візьміть із собою шматок білого полотна чи рушник. На ньому молоді будуть стояти. За традицією, кожна подружня пара має свідків. Знадобляться вони й у храмі – тримати вінці над головами молодих. Свідки повинні бути хрещеними.
– Чи можна розірвати церковний шлюб?
– Розірвати церковний шлюб може тільки правлячий архієрей тієї єпархії, де здійснювалося вінчання, при наявності зради одного з подружжя або інших серйозних причин (наприклад, обману при проголошенні шлюбної клятви).
Ось такий він, любі наші читачки, шлях до небесного благословення Вашого кохання. Щасливої дороги!
