Сестра Ольги Христина вийшла заміж три роки тому.
Зять не викликав захоплення з першої зустрічі.
На вечері у батьків, коли прийшов знайомитися, він неабияк накидався.
– Він просто перехвилювався,– намагалася виправдати його сестра перед батьками.
Усі знизали плечима і вирішили, що таке могло бути, перехвилювався хлопець, тому свої сили й не розрахував.
На весіллі зять теж себе ні в чому не обмежував і закінчував захід уже «носом у салаті».
Далі вони бачилися з чоловіком Христини тільки на великих сімейних святах, які закінчувалися завжди однаково – Христина на плечі тягла чоловіка додому.
– Христино, а він у тебе взагалі так часто вживає оковиту?
– питання цікавило всю родину.
– Ні, він майже не вживає, тому так швидко робиться йому зле,
– відводила очі сестра.
Утім, ми усі люди дорослі, всі зрозуміли…
Через півтора роки після їхнього весілля зять вилетів із роботи.
За офіційною версією, яку озвучила всім сестра, її чоловіка просто підставили, бо місце знадобилося звільнити для родича директора.
Але у цій компанії працював брат однокласниці Ольги, який розповів правду.
Виявилося, що чоловік Христини спочатку просто приходив після похмілля, потім почав уже й на роботі вживати – відлучався кудись на півгодини. Швидше, все до найближчого кафе.
Потім, узагалі прогулювати почав, і тут закінчився терпець начальства.
Звільнили його «за власним бажанням», хоча могли і за порушення трудової дисципліни турнути.
– У нього просто зараз складний період, його підтримати треба, а не клювати, – боронила чоловіка Христина.
Може тому що вже знала, що знаходиться при надії?
Дізнавшись про те, що Христина чекає на малюка чоловік навіть взявся за розум – знайшов нову роботу – охоронцем у магазині.
зав’язав із оковитою. Мама дівчат і самого чоловіка на радощах навіть свічки у церкві поставили.
Христина ходила та сяяла. Вона ж говорила, що чоловік більше не вживатиме – він і не вживає, працює, навіть ремонт у майбутній дитячій кімнаті почав.
Ольга з родиною видихнули, невже виправився? Але все скінчилося, коли з’явилася дитина.
Вже зустрічати її з пологового зять прийшов на веселощах. На ногах тримався, але хитало його серйозно, тому доньку передали дідусеві.
Через місяць після пологів зять вкотре вилетів із роботи.
Вживати він став щодня – як Ольга до сестри не прийде, він уже в гуморі.
А живуть за гроші, які Христина отримала на дитину.
– Кидай його. Що за життя – чоловік не працює, хоча у нього маленька дитина та дружина в декреті – обурювалася мати дівчат.
– Це мій чоловік, я його люблю,– стоїть на своєму Христина.
– Яке дитинство буде у твоєї доньки з таким татом? – говорять всі Христині.
– Я зможу його змінити, він покине оковиту – запевняє всіх Христина.
– Ось коли покине, тоді нехай у сім’ю і повертається – говорить батько.
– Як я можу його покинути, якщо його люблю? Він обіцяв, що зміниться. Просто йому потрібен час,– уперто твердить дівчина.
Найогидніше, що самому зятю і так нормально.
Їжа якась є, випити є, одяг перуть, дружина під боком, приймає його будь–яким. Навіщо напружуватись?
Пояснюють Христині, що люди не змінюються, ось він який є, таким і буде.
Що їй би про доньку подумати, як їй з таким татом рости.
Але Христина лише ображається і каже, що вони нічого не розуміють і саме через їхній тиск її чоловік і вживає оковиту.
Не було б у них дитини, плюнули б уже на це давно, хай самі вирішують свої проблеми.
Але ж не хочеться, щоб через «любов до чоловіка» Христина доньці життя зламала.
Віра Лісова
