– Уявляєш, прийшли, заявили мені, що люблять однe одного, дитинy хочуть і будуть наpoджувати. А як вони вчитися потім будуть, хто їх годувати і дитину цю утримувати зобов’язаний – не думають. Не розумію, як вчинити – скаржилася Поліна подрузі на доньку-восьмикласницю.
– А у хлопця то Аніного батьки є?
– Є батько і бабуся. Де мама хлопчика уявлення не маю. Піду ось завтра розмовляти з цим батьком. Спершу, чому оберігатися не навчив синочка.
– А скільки років нареченому то? Може за статтею його?
– Ні, не вийде, він десятикласник ще тільки.
На наступний день Поліна познайомилася з Олексієм, батьком Стаса і Альбіною Петрівною, його бабусею. Сім’я виявилася більш, ніж пристойною, Олексій одразу здогадався, що це прийшла мама Ані, і запросив жінку в будинок.
– Поліно, вибачте, як Вас по батькові?
– Просто Поліна.
– Тоді просто Олексій. А це моя мама – Альбіна Петрівна.
Бабуся Стаса мирно в’язала, сидячи в кріслі, посміхнулася і кивнула в знак знайомства.
– Поліна, я збирався і сам нанести Вам візит днями. Треба вирішувати щось з нашою молоддю.
Олексій запросив гостю на кухню і запропонував попити чаю. Чесно кажучи, Поліна і забула навіщо прийшла, їй стало якось спокійно в компанії цього вихованого розміреного чоловіка. Вона спостерігала за тим, як він метушиться на кухні і їй відразу захотілося залишитися в цьому затишному будинку назавжди.
За чашкою чаю Олексій спокійно міркував про те, як будуть жити в майбутньому їхні діти, про те, яка це радість няньчити онука чи онучку. Поліна розуміла, що чоловік прав і не можна позбавляти дітей права на щастя, можна відразу просто зламати їх життя.
У цій історії дуже непередбачувана кінцівка. Батьки підлітків спершу стали товаришувати, а потім покохали одне одного і одружилися. А ось у дітей їхніх спільне життя не склалося. Це й не дивно: перша любов далеко не завжди на все життя.
Аня наpoдила прекрасного здорового хлопчика. Деякий час вони зі Стасом разом і жили в квартирі Поліни, вона після весілля з Олексієм переїхала до нього.
Потім маленький онук Іванко все частіше і частіше став бувати у бабусі з дідусем, а потім і зовсім переїхав до них. Стас вступив до інституту в іншому місті, Аня закінчувала школу: батькам було не до дитини. А потім їх любов і зовсім згасла, вони обопільно розлучилися. Маленького Ваню Поліна і Олексій залишили у себе, зуміли переоформити документи на дитину. Подружжя вирішило, що їх дітям потрібен ще один шанс, щоб влаштувати особисте життя.
Минуло багато років. Аня вийшла заміж і наpoдила дочку, живе вона далеко. У Стаса теж давно є нова сім’я і вже двоє дітей. Але ось до батьків обидва не приїжджають, подорослішавши, їм стало соромно за те, що вони наробили в молодості, та й боляче дивитися на те, як рідний син називає мамою і татом бабусю і дідуся.
