– … Уявляєш, зустріла вчора в супермаркеті, абсолютно випадково, свого сина з його дружиною, – поділилася шістдесятлітню Ольга Володимирівна. – Невістка-то у мене при надії! Все, це вже остання крапля!
– А що таке? Ви не хочете онуків?
– Як це не хочу? Навпаки! Але справа в тому, що я навіть не знала, що вони чекають малюка! А термін-то вже – ого-го, через кілька тижнів батьками стануть! .. І ніхто навіть жодного слова не сказав … Найголовніше, я ж питала нещодавно, заводила розмову – він тільки відмахнувся! І тут такі справи … А якби ми не зустрілися в магазині? Цікаво, як вони планували мені повідомляти, з пологового будинку зателефонувати? Або навіть і цього б ніхто не зробив? Потім, через кілька місяців або навіть років, з’ясувалося б, що у мене онук є?
– Ольго Володимирівно, та не кип’ятись так! Ну, може, у дівчини проблемно все, не хотіли заздалегідь говорити, вас засмучувати і себе, якщо раптом що не так. Всяко буває! Жінки в такому стані, знаєте, люди забобонні …
– Та справа не в стані! Просто невістка, Надія, мене демонстративно ігнорує. Не уявляю, чому … І сина від спілкування зі мною відсікла. Він тепер і не дзвонить. І я дзвоню йому крадькома, по більшій частині, на роботу, тому що Наді ці дзвінки неприємні. Синові вона потім за них вимовляє: то пізно, то рано, то невчасно, то занадто часто, навіщо, мовляв, твоя мама щодня телефонує … При тому, що її мама від них не вилазить, а з тестем і зовсім син працює разом. Як вихідні, свята – до Надіних батьків на дачу їдуть, допомагають, відпочивають разом. Вони – сім’я, а я одна … За що?
– Може, ви перебільшуєте?
– У тому-то й справа, що ні! Я ось спеціально зараз сиджу в інтернеті, читаю жіночі форуми, що невістки пишуть про свекрух. Хочу зрозуміти, що я роблю або робила не так. Чому я погана для невістки? І не розумію … Тобто, по всьому, я просто ідеальна свекруха! Щиро рада була, коли син став зустрічатися з Надею, потім одружився – все-таки вже спокійніше, що він не один, з дружиною … У сім’ю до них не лізла, порад не давала. Живуть вони окремо, в гості не кличуть …
– Ну, ви кличте!
– Легко сказати … Не хочуть вони до мене. Якщо син заїжджає у справах, щось взяти-передати, то завжди один. Надя то працює, то застудилася, то ще щось… Загалом, таке відчуття, що в ту сім’ю сина віддала, і з кінцями. Тепер ось ще й онук народиться і рости буде, мабуть, без всякої моєї участі … Я, чесно кажучи, якось по-іншому собі все це уявляла … Думала, з коляскою буду гуляти. Але хто мені дасть?
Як бути в такій ситуації?
Намагатися налагодити відносини: дзвонити, запрошувати до себе, напрошуватися до них на чашку чаю?
Або, навпаки, не нав’язуватися, відійти в бік, жити своїм життям, нехай молоді теж живуть, як хочуть? Змиритися з тим, що син – відрізана скиба? Але як же тоді внуки?
Сподіватися на те, що стануть батьками і все зміниться – а раптом ні …
Зустрічали такі ситуації, коли невістка без жодної видимої причини відсікла свекруху?
Який прогноз?
