В десятому класі мені довелося відрізали моє довге волосся, бо доглядати за ним було дуже складно. І не подумайте, що я лінувалася, ні, просто крім продуктів мачуха від нас ховала і шампунь, і мило. Тож волосся доводилося мити засобами для посуду

Моє дитинство не можна назвати по-справжньому щасливим. Точніше, воно таким було, а потім моєї мами не стало. Я і мій молодший брат залишилися тільки з татом, а оскільки він був військовим і вдома бував рідко – до нас переїхала жити бабуся.

Згодом у тата закрутилися стосунки з іншою жінкою, але приводити її в наш будинок, як і їх спільну доньку, він не поспішав. Сталося це тоді, коли тій дівчинці, Юліані, було вже два рочки. Одного вечора тато просто сказав, що це його дружина і тепер вона буде жити з нами. Ну будинок великий, місця всім вистачало, але бабуся перебралася до мене у кімнату.

У відносному спокої ми прожили кілька тижнів, а потім тато поїхав на два тижні в чергове відрядження і почалося. Мочуха усіляко захищала свою доньку, постійно чіплялася до нас, що ми її ображаємо, дорікала бабусі, що вона онуків опікує не однаково: то їй здалося, що Юліані шматок курки менший поклали (а якщо й так, то хіба дитина якій два рочки може їсти скільки ж як 10-річна?) то, бачте. принцесі зробили зауваження, бо вона бабусині квіти повискубувала з корінням.

Словом, допікала сварками вона бабусю доти, доки та одного дня не зібрала речі і не пішла до своєї хати. Тоді я і не підозрювала, як важко нам з братом доведеться.

То були важкі 90-і, тата вдома майже не було, на той час він звільнився зі служби і їздив на заробітки, щоб хоч якось прогодувати трьох дітей. А мені доводилося ходити по два роки в одних і тих же речах, часом навіть протертих до дірок. І не тому, що грошей на них прям катастрофічно не вистачало, а тому, що мені їх просто не купували. Так само як і брату.

От батько приїде, привезе гроші і поїде, а мачуха їх на себе витрачає. Якщо купує солодощі і усілякі смаколики, то їдять їх зі своєю донькою у себе в кімнаті. Продукти в холодильник клалися тільки напередодні батькового повернення, всі інші дні, у кращому випадку, там можна було знайти кастрюлю з супом і банку кислих огірків. Тому ми часто бігали до бабусі, вона нас підгодовувала.

А ще в десятому класі мені довелося відрізали моє довге волосся, бо доглядати за ним було дуже складно. І не подумайте, що я лінувалася, ні, просто крім продуктів мачуха від нас ховала і шампунь, і мило. А я дівчинка, я хочу виглядати нормально, а не ходити з засаленими пасмами і шкірою. Ніколи не забуду той час, коли мені доводилося мити волосся засобами для миття посуду, тому я його і зіпсувала. Думаю, розповідати, що Юліана й гадки не мала про такі проблеми зайве.

Якщо я пробувала поговорити з батьком, все перекручувалося проти мене. Мачуха весь час скаржилася на нас, розповідала, що ми нічого їй не допомагаємо, не слухаємося, а потім, в кожен батьків приїзд нам влітало по повній. А коли він їхав, ставало тільки гірше. Тому ми мовчали.

Після школи я пішла вчитися на заочне відділення університету і влаштувалася на роботу. На першу свою зарплату в 400 гривень я купила собі і брату шампунь, гель для душу і “Київський” тор. А через два роки пішла жити в гуртожиток аби тільки не терпіти більше причіпок мачухи. З нею я не спілкуюся уже кілька років, а коли приходжу до тата в гості, вона навіть не вітається зі мною. Отак і живемо.

Фото ілюстративне спеціально для Особлива

Передрук заборонено!