В результаті тесту на батьківство чорним по білому було написано, що ймовірність 99,9 відсотка! Я тупо запитав у лікаря: – А чому не всі сто? – Сто ми не даємо ніколи. А вам що, 99 мало? Невже не ясно: це ваші діти! – Ні, не ясно! – врізалася в розмову моя мама. – Зате ясно, що вам дали хабар! Зараз я одружений втретє і маму в свій дім не впускаю

Зі своєю першою дружиною Людою, я познайомився, коли приїхав служити. Роман розвивався стрімко і буквально через 3 місяці ми одружилися. Весілля на стали робити, навіть маму до відома не поставили. Вона страшно образилася, і вирішила, що це Люда мене надоумила. Так, вона вже заочно зненавиділа невістку.

Ми жили в гуртожитку. Приїхала мама абсолютно несподівано. Пройшла відразу на кухню, в цей час Люда смажила там картоплю. Дружина була одягнена в мою сорочку, яка ледве доходила їй до колін. Вільний вид невістки кинув маму в сказ. Не соромлячись Люди, вона кричала, що я одружився з тією, яка бігає по і вертить хвостом перед мужиками.

Незабаром мама поїхала, і почала бомбити мене телефонними дзвінками, в яких була тільки одна тема: моя недолуга, на її думку, дружина. Через рік мама досягла свого: я розлучився. Через два роки я знову одружився, і знову не догодив. У Олени була дочка від першого шлюбу. Мама вмовляла мене не «брати з доважком». Лєна була красива, спокійна, по-жіночому мудра, я сподівався, що з часом вони з мамою все-таки знайдуть спільну мову. Але не тут то було.

Вона буквально очей не зводила з моєї дружини, стежила за кожним кроком, що і як вона робить, як ставиться до мене. Лєна терпіла, зі шкіри геть лізла, щоб сподобатися свекрусі.

Одного разу прийшла телеграма: тяжко захворіла теща, моя дружина терміново виїхала до неї. Цілий місяць поки Олени не було, мама накручувала мене припущеннями, як моя дружина зараз проводять безпутно час. Нарешті Олена повернулася, незабаром у нас сталася радість: Олена чекала дитину. І в призначений термін у нас народилася двійня! Два хлопця!

Як я був щасливий! Тільки нічого не могло переконати бабусю, що у неї ростуть рідні внуки. Цією темою вона постійно надокучала мені й Олені, на яку і без того лягло багато проблем. Мамині візити виснажили наші нерви остаточно. В один з таких візитів, Олена не витримала і виставила свекруху за двері. Мама подзвонила мені і, ридаючи, заявила, що невістка побила її. Вона так плакала, що я накинувся із звинуваченнями на свою дружину.

Скандали поступово стали нормою нашого життя. Так тривало кілька років. Коли ми з Оленою подали на розлучення, мама дуже зраділа моєму рішенню піти з сім’ї, і запропонувала, зробити аналізи на встановлення батьківства, що б довести, що вона була права.

І ось, одного разу, коли хлопчики гуляли у дворі, ми, як викрадачі, не кажучи нічого Олені, відвезли їх в медичний центр. Коли ми прийшли за результатами аналізів, нам подали листок, в якому чорним по білому було написано, що ймовірність мого батьківства 99,9 відсотка! Я тупо запитав у лікаря: – А чому не всі сто?

– Сто ми не даємо ніколи. А вам що, 99 мало? Невже не ясно: це ваші діти!

– Ні, не ясно! – врізалася в розмову моя мама. – Зате ясно, що вам дали хабар!

Лікар нічого не відповіла і пішла, голосно грюкнувши дверима. З Оленою ми все-таки розлучилися. Образи і нерозуміння зруйнували всі наші світлі почуття. Зараз я одружений втретє. Маму в свій будинок не пускаю.

Фото ілюстративне з вільних джерел