Мар’яна їхала як вона думала з того забитого села з думкою що ніколи більше сюди не повернеться.
-В це забите село більше повертатися не хочу. Бур’яни та городи мене чекають і сусіди пліткарі.
Причин на це було декілька. По-перше Іванова дружина, всі так говорили ніби вона вже була жіночкою за 50. А по-друге Ліля з сусідньої вулиці додумалась сказати матері Івана що вона знаходиться при надії.
Третьою причиною були батьки самої дитини жінки. Для Мар’яни було загадкою навіщо жити разом з ними?
Тож одного весняного дня Мар’яна йшла по вулиці, змішаній з болотом та снігом до залізничної станції і мріяла про інше майбутнє у районі.
Там Мар’яна влаштувалася на роботу- швейний цех. Жінка добре знала свою роботу, тож невдовзі її довірили очолювати цілий цех.
Так Мар’яна заробила на власну квартиру. Життя в жінки налагодилось, воно часто їздила за кордон по роботі, надивилася на багато всього.
Однак стосунки з чоловіками не складалися. Проте у Мар’яни була все-таки дитина, з батьком донечки вони не одружилися, але жінка і так була рада дитині.
Вона дуже любила свою Соломію, купляла та давала їй все найкраще. Вчилася дівчина вже в приватній школі а потім у престижному університеті.
В Соломії було багато багато залицяльників. Але одного вечора дівчина прийшла і повідомила матері що чекає на дитя.
В Мар’яни на той час був складний період на роботі, а тут ще така новина. На емоціях жінка сказала донці щоб та вирішувала сама за себе що їй далі робити, адже було їй вже на той час 20 років.
От Соломія і вирішила, що поки для неї діти зарано.
Час ішов, і коли дівчині було 25, вона все ж відповіла на пропозицію одного хлопця і вийшла заміж. Вони з чоловіком пішли жити окремо.
Мар’яна було вже полегшено зітхнула. Однак через три роки прибігає до неї Соломія та плаче прямо на порозі.
Дівчина жалілася матері, що чоловік хоче дитину, а вона не може. Тож попрохала в матері гроші на прийом до закордонних спеціалістів.
Мар’яна не могла відмовити то ж продала свою машину і взагалі віддала всі свої заощадження доньці. Однак, результатів ніяких не було, більше не дарував Бог дитину жінці.
Проте, Соломія не заспокоювалась, а продовжувала і продовжувала находити нові методи та нових спеціалістів. А на це відповідно потрібні були немалі кошти.
Вона і знову до матері звернулася. Мар’яна цього разу вже продала свою трикімнатну квартиру, і переїхала в однокімнатну.
Жінка дуже хотіла щоб її доньки було все гаразд.
Але через три місяці Соломія повернулася до матері уже з валізою. Дівчина звинувачувала усіх і все в усьому, однак сама ж собі зруйнувала життя.
Тоді Мар’яна згадала як сама колись звинувачувала всіх і тікала з села у пошуках кращої долі. І так жінці стало гірко на душі, вона згадувала як гуляла літом біля річки, як збирала малину, ходила в гриби.
І від всього цього в жінки з’явилося бажання повернутися в село додому.
Олеся Срібна
