Були у мене стосунки з хлопцем кілька років, 2 з яких ми прожили разом. У цих відносинах (це я вже зараз аналізую) я безумно, сліпо, і навіть нерозумно любила його, намагалася все для нього робити. У його був свій бізнес, а я в свою чергу в усьому йому допомагала. Побут, робота, у всьому намагалася догодити, але віддачі я ніякої не отримувала, весь час списувала це на його труднощі в роботі і все чекала, що ось-ось все налагодиться і ми будемо щасливі.
Але час минав, бізнес пішов в гору, він почав добре заробляти, навіть дуже добре (це, знову ж таки, з часом я зрозуміла, які це були суми). Мені він грошей не давав, мала те що заробляла сама, а в моїй роботі стабільності небуло, ну може щось з речей купував, і то рідко, і за квартиру він платив. І в якийсь момент він сказав, що не любить мене, зібрав речі і залишив мене одну на орендній квартирі. Благо те, що був початок місяця і квартиру він оплатив, і я незалишилась на вулиці.
Я була дуже приголомшлива від його поступку, але ніколи було сидіти і роздумувати на цю тему. Я взялась до пошуку дешевшої квартири чи кімнати, тому що мого заробітку тільки б вистачило на оплату цієї квартири. Шукаючи в інтернеті житло, я познайомилась з хлопцем, ми почали спілкуватися. Ходили з ним по кафешках, в кіно, він робив все, щоб я посміхалася. Він дуже швидко зізнався, що закохався в мене, для мене це було дуже несподівано. Людина з якою я жила поруч, любила його лелієла, кинула заради незрозуміло чого, а інший, знаючи мене менше місяця, зізнається у коханні.
Ми так зустрічалися десь півроку, потім вирішили з’їхатися, обидва жили на квартирах. Я йому говорила правду, що не люблю його, він сказав, що спробуємо, я зроблю все для тебе. Окрема історія це його батьки. У минулих відносинах мама хлопця бачила мене разів п’ять, і не тому, що я їй не подобалася, просто їй це було не потрібно і не важливо. Дуже своєрідна була жінка, на своїй хвилі і своєму світі. А у цього хлопця, сказати, що це були хороші люди і батьки нічого не сказати. Таких просто одиниці, і вся сім’я така і бабусі з дідусями, всі мене прийняли, і дуже за нас переживали. Так, це моя помилка, що я поїхала до них знайомитися.
І ось зараз пройшов рік, у мене є стабільна робота, і я зрозуміла, щоб він не робив, я все одно не люблю його, і він це відчував. Я почала його ображати, сперечатися з ним по дрібницях, але він все терпів, і мені вже самій стало його дуже шкода і я запропонувала розійтись. Для нього це було величезним ударом, він навіть заплакав, і ось він з’їхав з квартири. Для його батьків ми придумали свою версію розлучення.
А я тепер так заплуталася, сама незнаю що робити, він дуже хороший, а з іншого боку не можна без почуттів жити.
Фото pixabay.com
