Є тема, яка знаходить відгук у більшості батьків, – підходи до виховання неслухняних дітей. У статті наведено деякі з найскладніших запитань про неслухняність і зухвалу поведінку дітей, а також кілька випробуваних стратегій боротьби з подібними поведінковими проблемами. Пише childdevelop
Запитання 1
Тринадцятирічна дівчинка вперта й неслухняна. Вона не допомагає матері в домашніх справах, недбало ставиться до дорогих речей, таких як планшет і мобільний телефон, проявляє тотальну байдужість і лінь у ставленні до життя в цілому. Мати постійно обурюється, вигукує вимоги й погрози, але це не допомагає. Батьки просто в розпачі! Як можна допомогти їм у цій ситуації?
Більшості батьків, безумовно, знайома та близька подібна ситуація. Але справа тут ось у чому: докори й суперечки з дітьми (або з ким завгодно) ніколи не допомагають. Подумайте над тим, чи є у вашому житті близька людина – чоловік, колега, батько або родич, який використовує докори, щоби змінити поведінку або ситуацію, яка його не задовольняє. Коли це відбувається, як ви реагуєте, що робите? Швидше за все, вас засмучує спроба вирішити проблему за допомогою прискіпувань, і ви просто ігноруєте цю людину.
Читайте також: Як стати найкращим Татом для своєї дитини
Діти діють точнісінько так само. Батьки проявляють своє незадоволення, прискіпуються – у результаті стресу, щирого розчарування або просто за звичкою – й очікують результатів. Важливо розуміти, що обурення й докори не призводять ні до чого, крім зіпсованих взаємин між вами й дитиною. А все тому, що діти розуміють, що батьки будуть знову і знову повторювати одне й те саме та не приведуть свої погрози у виконання, не покладуть на них належну відповідальність. Чим більше ми звинувачуємо дітей, прискіпуємось до них, тим більше вони ігнорують нас і ті правила, які ми намагаємось установити, наприклад, виконання домашніх обов’язків. Це перетворюється на замкнуте коло. Але якщо ви припините й почнете діяти трохи по-іншому, ваша дитина почне звертати на вас увагу.
Почніть із простого: зобов’яжіть її виконувати одне завдання й не перевантажуйте довгим списком справ. Наприклад, ви хочете, щоб дитина мила після себе посуд, виносила сміття й розкладала свою білизну після прання. Спочатку поставте у пріоритет виконання дитиною одного завдання, наприклад, попросіть її забирати й розкладати по полицях свій випраний одяг. Такий пріоритет допоможе вам обом установити реалістичні очікування, виконати завдання до кінця й домогтись успіху.
Плануйте способи, за допомогою яких вам буде легше домогтись від дитини виконання її обов’язків. Ми іноді вигукуємо накази, наприклад: «Прибери свій чистий одяг у шафу негайно!», але потім відмовляємось дотримуватися власних обмежень і не піддаємо дитину наслідкам порушення правил, які ми самі ж і встановили. Буде краще, якщо ви станете розмовляти спокійно й авторитетно: «На тобі сьогодні лежить відповідальність розкласти свій чистий одяг по полицях. Будь ласка, зроби це перед тим, як сісти за переписку із друзями». А потім розверніться й вийдіть з кімнати. Це додасть вам авторитету, тому що ви проявите спокій і контроль над емоціями.
Спочатку, як тільки ви припините прискіпуватись до дитини, кричати та просити її, то, імовірно, відчуєте себе трохи дивно й незручно. Дійте так, ніби ви впевнені в собі й очікуєте, що робота буде виконана обов’язково. Спочатку вам буде треба залучити акторський талант, але потім, коли діти побачать, що у вашій поведінці відбуваються глибокі, але позитивні зміни, це застане їх зненацька. Вони почнуть розуміти, що докори та прискіпування залишились у минулому, і вони вже не зможуть подавати себе як «жepтву».
Запитання 2
Неслухняна п’ятирічна дівчинка огризається у відповідь на батьківські вимоги, закочує істерики та вважає, що вона може вказувати дорослим, що їм треба робити. Батьки безуспішно випробували всі відомі їм способи, щоби примусити дитину поводитись належним чином. Як ще можна допомогти дівчинці стати на правильний шлях?
Яким би нестерпним не був цей виховний момент, батькам не варто турбуватися: здебільшого це цілком нормально. Власне, це тест, який ваша дитина примушує проходити вас, своїх батьків. Причина істерик, як правило, полягає в тому, що малюк не отримує того, чого хоче. Коли щось іде не за його власним планом, він засмучується, і для того, щоби привернути вашу увагу, впадає в істерику.
Як же припинити прояв таких емоційних сплесків? На думку фахівців, ефективно припинити прояв емоційних сплесків можна тільки ігноруючи їх. Звісно, легше сказати, ніж зробити, але коли ви залучаєте свій авторитет, щоби припинити істерику дитини, це тільки розпалює її й дає привід продовжувати, оскільки вона бачить, що ви реагуєте на її поведінку. У цей момент нічого не можна зробити. Насправді, майже все, що ви спробуєте робити, тільки погіршить ситуацію. Тільки після того як дитина заспокоїться, вам варто спробувати порозмовляти з нею.
Дайте дитині перепочинок. Іноді, коли вона збуджена та схвильована, найкраще дати їй можливість «випустити пару». Дозвольте їй кричати, тупати ногами або ридати. Одночасно намагайтесь ігнорувати її істерику, і ви почнете здійснювати потрібний вплив. Даючи дитині «простір», ви дозволите їй випустити свої негативні емоції назовні, опанувати себе й повернути самовладання, при цьому не перекрикуючи вас.
Одна з улюблених стратегій, які пропонують фахівці, – просто міцні обійми! Ви можете подумати, що це нерозумно, адже дитина знаходиться у стані нервового зриву, але обіймаючи дитину з любов’ю під час істерики, ви даєте їй зрозуміти, що любите її, незважаючи ні на що, і надаєте їй безпечне місце тоді, коли вона емоційно не може впоратися із ситуацією.
