Трохи змінивши умови експерименту, ми в черговий раз взялися всім офісом вибирати мені в інтернеті пару для побачення.
Середа виявилася не найвдалішим днем і толком познайомитися хоч з кимось не вдалося.
Проблема була саме знайти панночку готову зустрітися. Просто поговорити бажаючих повно.
Пощастило вчора, стало бути в четвер. Нарешті побачення було призначено і зустріч відбулася після роботи увечері.
Баришня виявилася дуже приємною в спілкуванні і цілком собі розкутою. Встигли трохи пройтися по парку, а коли в черговий раз почався дощ, перемістилися в кафе. Ось тут і був приведений в дію наш план.
Трохи перекусивши і поспілкувавшись ми попросили рахунок. Ось тут і втілювався в дію наш планчик.
Як ви зрозуміли, зміст його полягав в тому, щоб зробити круглі очі і урочисто повідомити супутниці про забутий удома гаманець.
Ох, бачили б ви її очі.
Дівчина миттєво змінилася в обличчі і поставила одне єдине питання, – ти серйозно?
Я лише розвів руками, – серйозно. При цьому продовжував розгублено плескати долонями по кишенях.
Якщо чесно, дивлячись на її обличчя, мені було дуже смішно. І я як міг стримувався.
А панночка видала дуже гнівну промову, що, мовляв, чоловіки не ті пішли!
І, що якщо я сподівався тупо поїсти за її рахунок, то не на ту нарвався. Розповіла про те, що зараз багато в інтернеті таких хитромудрих.
Не знаю чого вона так сказилася, може не вперше потрапила в подібну ситуацію? Але фінал мені взагалі дуже сподобався.
Пробіглася поглядом на нашому столу. Так розумію, що прикинула приблизно на яку суму сама наїла.
Кинула на стіл гроші, а після розвернулася і демонстративно пішла.
Сказавши лише на прощання, що не вистачало ще в кафе за мужиків платити.
Загалом – ні краплі розуміння або спроби перейнятися ситуацією.
На тому й розійшлися. Я оплатив залишок рахунку і задоволений експериментом вирушив додому.
