Познайомився зі своєю майбутньою дружиною у поїзді. Спочатку ми були втрьох я, бабуся і симпатична дівчина. Бабуся всю ніч переверталася з боку на бік, напевно не могла заснути. А годині о третій ночі влаштувала суперечку з провідниками. Лаялася голосно на те, що у неї жорстке ліжко.
Ми їхали не в сезон, тому багато купе в вагоні були вільними. Бабуся домоглася, щоб її перевели у вільний вагон. Ми залишилися вдвох.
Прокинувся я, коли стало світати. Сходив по чай. П’ю чайок у вікно дивлюся. Тут вже дівчина прокинулася. Стала шукати гаманець. Зібралася на станції вийти – поїсти купити. Все перерила – гаманця не було. Вона зателефонувала комусь. Дивлюся, очі на мокрому місці. Виявляється, що гаманець з грошима забула вдома. Дістала печиво з рюкзака. І мовчки пила чай. Потім начебто заспокоїлася. Я запропонував їй трохи грошей. Домовилися на тому, що поверне відразу як тільки зможе.
Насмілився, подзвонив – запросив на побачення. Я думав, що вона відмовиться, оскільки була трішки старша. Але вона погодилася.
Після цього вечора дівчина вже не виходила у мене з голови. У вільний час думати міг тільки про неї. Ніяк не міг зосередитись на навчанні і роботі, тільки вона.
Уже через місяць ми зняли на двох одну квартиру на околиці міста поруч зі станцією метро. Квартира була дуже маленькою, тай без ремонту хорошого, але чомусь саме та квартира викликала у мене теплі почуття. Це було перше житло, в якому я був з коханою людиною. Після роботи я не йшов додому просто летів на крилах.
Коли закінчив інститут, на роботі почалися зміни, заробітну плату затримували. Грошей вистачало тільки на оплату оренди квартири та на проїзд.
Вечір. З продуктів залишилися лише макарони і була цибуля. Все, більше нічого. Вечеряли ми макаронами із смаженою цибулею. Так смачно було.
Вже сімнадцять років пройшло з тих пір. А ми з дружиною досі іноді готуємо макарони із смаженою цибулею. Згадуємо минуле.
Фото спеціально для Osoblyva.com
