Життя Анни складалося успішно. Батько був головою колгоспу, і їхня сім’я ні в чому собі не відмовляла. Після закінчення школи Анна разом з сестрою закінчила педагогічний університет. І якщо Таня пішла працювати в школу в рідному селі та невдовзі вийшла заміж за сусіднього хлопця, то Аня залишилася працювати в столиці, потім вступила на факультет міжнародних відносин та здійснила давню мрію – поїхала працювати в посольство України в Польщі.
Невдовзі Анна зустріла молодого чоловіка. Вона та Йозеф навіть почали разом жити, та стосунки закінчилася раптово – чоловік попросив Анну поїхати кудись на декілька днів, поки приїдуть його батьки, які начебто не схвалювали стосунків не з німкенею. Тоді Анна зрозуміла, що для Йозефа все несерйозно. Джерело
Після невдалих стосунків Анна знову навчалася, працювала, переїжджала на роботу до інших країн, поки не опинилася в Англії. Там вона й зустріла Роберта – багатого англійського суддю. Весілля справляли в Англії, а в рідному селі дивувалися, навіщо багатому англійцю здалася українка. Та сімейне щастя тривало недовго.
Анна наpoдила донечку, перестала слідкувати за собою через перевтому та безсонні ночі. А Роберт у цей час знайшов собі коханку. Розлучення не було лише через педантичність сім’ї чоловіка, але як тільки донечці виповнилося 18, Анна залишилася сама.
Через декілька років Анна дізналася, що в неї множинний склeроз. Донька на той час вже мала свою сім’ю та жила в США, жінка не хотіла її навантажувати своїми проблемами, і та порадила їй повернутися в Україну. Аня ж завжди хотіла кращої долі, вийшла заміж за англійця, та хвopій на старості літ їй навіть нікуди було піти.
Сестра та її чоловік з радістю прийняли Анну в себе, хоча й були дуже засмучені через її хвopобу. Ось так і вийшло, що «болото», як Анна називала рідне село, все ж таки затягнуло жінку.
