fbpx

Відремонтувала мамі будинок і стала сестрам ворогом. Живемо в невеликому місті, іноді зустрічаємося випадково, а вони роблять вигляд, що мене не бачать. Навіть не вітаються

У нашій родині три сестри. Я наймолодша.

Півроку тому ми втратили маму. У спадок від неї ми отримали рівні частки в двоповерховому будинку. Будинок був дуже хороший, три роки тому я мамі допомогла зробити ремонт, я за професією архітектор, в будинках розбираюся.

Ми з сестрами часто бували у мами, відзначали свята всі разом, були дружною сім’єю. У старшої сестри було двоє дітей, у них з чоловіком був свій ресторанний бізнес. Середня сестра жила з чоловіком, в однушкі його мами.

Коли нашої мами не стало, сестри поговорили між собою і вирішили будинок не ділити, не продавати, хотіли щоб в будинку жила Оленка (середня сестра) зі своїм чоловіком. У них жити не було де. Та й ніби як родове гніздо продавати не доведеться, і Оленка зі своїм будинок приведуть в порядок. І планувалося у них збиратися на всякі урочистості. Але що там потрібно було в порядок наводити я не розуміла. Я особисто робила ремонт в будинку. Абсолютно все, і всередині, і зовні, навіть меблі всі оновили.

Ну ладно, я погодилася з сестрами. Увечері того ж дня розповіла все чоловікові, він категорично був проти моєї згоди. Чоловік казав, що ми там все зробили, а хтось задарма в будинку жити збирається. Я його теж розуміла, він допомагав і матеріально, і фізично в ремонті будинку.

На наступний день я приїхала до Олени і сказала, що хочу все-таки отримати свою частку від вартості будинку. Вона сама скривила обличчя, навіть намагалася присоромити мене, але робити їй було нічого. Через місяць вона знайшла гроші і віддала мені. Тепер я не мала права приходити в будинок, там більше нічого мого не було. А на ці гроші я облагородила мамі місце її спочинку, поставила хорошу огорожу, пам’ятник замовила, квіти сортові посадила, мама дуже любила квіти. А решту грошей я поклала на рахунок в банку синові, йому зараз 16 років.

Через кілька місяців я дізналася, що Олена продала будинок і купила квартиру, старшій начебто нічого не віддала. Але як це не дивно, вони продовжують спілкуватися, а мене ніби більше не існує. Живемо в невеликому місті, іноді бачимося випадково, а сестрички роблять вигляд, що мене не бачать. Навіть не вітаються.

Фото ілюстративне з вільних джерел

You cannot copy content of this page