З самого дитинства я була скромною і слухняною дівчинкою. Ростила мене бабуся, тому що батьки працювали позмінно на заводі і не могли приділити мені багато часу. Вона ж і вклала в мою голову підвалини моралі і честі, які я несла по життю.
У старшій школі на мене почали звертати увагу хлопчики, так як я була дівчина видна – струнка, висока, великі сірі очі, волосся до талії. З двома я навіть починала зустрічатися, але коли доходила справа далі поцілунків в щічку, у мене включався режим захисту, і я віддалялася від хлопців.
Далі був інститут культури і мистецтв (факультет живопису). Там хлопців було мало, та й їх швидко розхапали дівчата порозумніше. До 5 курсу наді мною вже насміхався весь потік, тому що я так ні з ким і не завела дружбу, а багато хто встиг вийти заміж і навіть нapoдити.
Після закінчення ВНЗ я змогла влаштуватися в коледж мистецтв, де і зустрілася з моїм першим коханням. Ним виявився старший брат однієї з моїх учениць (Мишко), з яким я познайомилася зовсім випадково, і він був дуже милим і вихованим .
Читайте також:Він згріб весь мій одяг з шафи, і викинув в під’їзд. Слідом вилетіла коробка з іграшками сина і собака. Двері перед нами зачинилися
Ми багато гуляли, спілкувалися, пізнавали один одного. Він працював в міліції зовсім нещодавно. Я йому розповіла, що у мене не було серйозних стосунків і в свої 24 роки ще невuнна. Я трохи соромилася і пояснила, що так вихована і не хочу інтuмy до весілля. Мою сповідь він слухав уважно і після закінчення заспокоїв мене тим, що відреагував із захопленням. Говорив, що шукав таку дівчину як я. У нього були сумні відносини – та дівчина віддала перевагу забезпеченому чоловіку. Ми зустрічалися три місяці і Міша почав говорити, що непогано було б нам розписатися і жити разом, та діточок нapoджувати. Я була згодна, і ми вирішили, що протягом місяця підемо подавати заяву в РАГС.
Але сталося стpaшне гope, яке підкосило мене на довгі роки. Під час затримання один кинувся на Михайла і завдав пopaнення, від якогойого не стало до приїзду швидкої допомоги.
Багато років я гopювала і не могла знайти в собі сили йти далі і забути цього доброго, милого хлопця. Чоловіків сприймала тільки як колег або родичів. До речі жила я дуже довго з батьками. Але до 38 років я зібрала достатню суму, щоб купити невелику окрему квартирку недалеко від роботи.
Затіяла в ній ремонт: поміняла вікна, проводку і знайшла майстра по оголошенню для укладання кахлю в санвузлі і на кухні. Чесно йому зізналася, що це мій перший ремонт в житті і попросила допомоги і порад. Він їздив зі мною по магазинах і підказував, що краще брати. Я бачила, що зовні сподобалася Олексію і помітила, що він потихеньку вивідує моє сімейне положення і цікавиться моїм життям. У нього за плечима був невдалий ранній шлюб, а до моменту нашої зустрічі йому було майже 40 років.
Так слово за слово ми познайомилися ближче, і я зрозуміла, що знайшла споріднену душу! У нас були спільні інтереси, плани на життя, схожі смаки в кулінарії, музиці і фільмах. І я вирішила ризикнути зав’язати стосунки. Льоша був дуже здивований, коли зрозумів, що він у мене перший чоловік і відразу зробив пропозицію. Ми тихо і скромно розписалися. І ось через 4 роки у нас двоє чудових погодок – Петро і Марійка. Я абсолютно щаслива і не шкодую, що так довго чекала рідну людину.
