Заміжня я 34 роки я вийшла по любові. Жила з батьками чоловіка і сестрою. Натерпілася, але це окрема історія. Всі мої кроки під контролем і критикою. Доводили. І чоловікові капали на мізки.
Кілька разів поривалася піти, що було не схвалено свекрухою і моєю матір’ю. Так і жили. Все життя я працювала і дуже добре заробляла. Дітей підняла. Чоловік у вільному плаванні, шукав себе.
Без мого відома заклав моє золото, успадковане від матері, для свого бізнесу. Далі не потрібно розповідати, думаю тепер зрозуміло, все пішло, як пісок крізь пальці. І так тривало довго.
Він все життя гуляв, а в мене не було бажання і часу цікавитися його життям. Треба було у важкі 90-ті і нульові підняти дітей.
У критичному, як це прийнято говорити, віці для чоловіків у нього почався роман з жінкою (своєю колегою і моєю лікаркою по жіночій частині, якій я стільки допомагала за посадою. Була деканом університету і влаштувала її дочку викладати, і багато іншого. Ось і віддячила.)
Особа вона відома, старша за мене на 10 років. Після декількох років скандалів, коли вона посилала своїх медсестер розібратися зі мною, напоюючи чоловіка бозна-чим, я висловила чоловікові, все, йди. Набридло. (Від стресів у мене пізніше діагностували важку хворобу).
Він пішов, на щастя забравши матір, яка лізла в усі дірки, контролювала, щоб синочку я не гнобила. Фінансово я забезпечена, працювала як віл на кількох роботах.
Дітей на ноги поставила. Від чоловіка ніякої допомоги природно. Навпаки. Він йдучи сказав, прийдеш, станеш на коліна попросишся, щоб я повернувся. З цією жінкою вони посварилися через місяць нашого розставання.
Потім до мене доходили чутки про другосортних дам його серця. Так і минуло 10 років.
Моя хвороба почала прогресувати. Свекрухи не стало і моя дочка почала почала жаліти батька, мовляв, він нікчемно виглядає, в жахливих умовах живе, хай повернеться, так як це і його будинок. Ти за ним подивишся, а він за тобою. Погодилася.
Довелося йому пів гардеробу поміняти, допомогти. Приїхала до нас погостювати його сестра з Америки. Зараз у неї самої розлучення з чоловіком. Натягнуті відносини з дітьми. Приїхала розвіятися, розважитися і зупинилася в нашому будинку на 6 місяців.
Моментально взяла брата в оборот, типу, ой, стільки років ми не спілкувалися. Треба зараз поспілкуватися, брала його за руку і гуляли вони по ресторанах, кафе, по друзях, а я після роботи повинна була прибрати за ними і рот не розкривати. Відносини з чоловіком тріщали по швах.
На щастя поїхала залишивши після себе гору сміття і для мене генеральне прибирання. Потім я довго і важко лікувалася. Що цікаво, чоловік став опорою (він лікар за освітою і нарешті згадав про це) і посилено допомагав мені вилізти з цього пекла. В цьому році у чоловіка була конференція в Європі і деякі справи, і я вирішила поїхати з ним.
Тут же матеріалізувалася сестра чоловіка, яка стогнала до цього, що у неї після розлучення грошей нема. Прилетіла бізнес класом брата побачити і нашу тижневу відпустку зіпсувати.
Ще й просилася з нами в Італію поїхати. Зараз. Ага, як же. Я дивилася на неї і думала, Господи, звідки така заздрість? Від чого? Що діти мої хороші, що чоловік допоміг з хворобою боротися, що до старості намагаємося більш менш нормальні стосунки побудувати. Як позбутися від негативу і пожити хоч трохи в любові та злагоді?
А та жінка, моя колишня лікарка – у неї з серцем проблеми. Лежить у лікарні. Все бумерангом.
