2019 рік
– А хочеш, я взагалі не буду аліменти платити? Ні копійки в ту сім’ю. Якщо тобі тільки це заважає відповісти згодою на мою пропозицію – виправлю. Я розлучуся, клянусь тобі!
– Не варто. Вибач, Ром, нам не по дорозі, – Віра поклала коробочку з обручкою на стіл і пішла. Вони всі їй брехали: Рома, його мати, його брат.
– Був одружений, так. Зате дітей у них не було, тому й розлучилися. У вас з Ромою все по іншому буде, він тебе любить, – раділа майбутній невістці Тамара Ігорівна.
– Гуляла Валька від Ромки, він її спіймав, відразу пішов, не зміг пробачити. Квартиру їй залишив – порядний у мене братик, – завчено повторював молодший брат Роми Ігор.
У паспорті Роми не було відмітки про розлучення, як і записаних дітей. Віра насторожилася, але обранець її заспокоїв: – Печатка – просто формальність, ми давно не живемо разом. Я розлучуся! Завтра з ранку в РАЦС піду!
Похід в РАЦС не задався: нібито, Валя відмовилася давати розлучення мирно, тому буде суд.
– Який так! Не очікувала від Валюшки такої підлості! – сплеснула руками Тамара Ігорівна і довірчим пошепки додала: – Дітей-то спільних немає! Майно Рома не ділить. Навіщо цей фарс з судом? Постійні підкреслення «дітей немає» бентежили Віру. Немає і немає, навіщо говорити це по п’ять разів на день, ніби вони не Віру переконують в цьому факті, а самі себе?
2018 рік
Ще на першому побаченні Віра задала питання в лоб: – Діти від попередніх шлюбів є? – Посміхнулася на категоричну відповідь Роми: ну і добре, своїх хочеться, їй чужі не потрібні. – Точно ні? А якщо знайду?
– Не знайдеш! В цьому плані я чистий! – голосно розсміявся Роман над другим питанням.
– Це добре: немає дітей – немає аліментів. Вибач, якщо здаюся меркантильною, але я хочу свою сім’ю. Бачилися Віра з Ромою рідко: роз’їзний характер роботи чоловіка не залишав парі шансів на більш часті зустрічі. Але Віру все влаштовувало – до змін у житті на кшталт спільного проживання, вона була ще не готова.
2019 рік
Рік пролетів непомітно. Віра дозріла для розвитку стосунків.
– До нас переїжджай, навіщо орендувати? У нас велика квартира, місця всім вистачить! – великодушно запропонувала Тамара Ігорівна. Майбутня свекруха Вірі подобалася: легка в спілкуванні, без тарганів в голові, завжди доброзичлива і мила по відношенню до Віри. Чому б і ні? Переїзд відбувся. Тоді-то Віра і заглянула в паспорт обранця, виявивши печатку про шлюб. Дізнавшись правду про давно закінчений шлюб, дівчина чекала, поки Рома з’їздить на одне судове засідання, потім на друге. Нещодавно 17-річний Ігор змовницьки підморгнув нареченій брата і здав Рому з потрохами: – Він тобі обручку купив, пропозицію буде робити. Хіба мало, знепритомнієш від щастя, так що готуйся!
Обручку? Значить, остаточне розлучення не за горами! Не знаючи, коли саме Роман схилить коліно і попросить її руки, Віра, про всяк випадок, кожен день була до цього готова: красива зачіска, макіяж, манікюр.
– Ой, які в тебе нігті шикарні! Даси контакти майстра? – Тамара Ігорівна захоплено розглядала малюнки на нігтях Віри.
– Звичайно дам!
Запис відбувся – у майстра було «вікно», в призначений день Тамара Ігорівна юркнула за красою, забувши телефон вдома. На екрані смартфона Тамари Ігорівни під час вхідного дзвінка з’явилася фотографія: молода жінка, що тримає за руки двох дітей дошкільного віку. Віра довго вагалася – відповісти чи ні? Внутрішній голос буквально змусив її взяти трубку.
– Мамо, привіт, де там наш Рома загубився? – пролунав з динаміка приємний жіночий голос. – Трубку не бере, знову далеко поїхав? Він як роботу змінив рік тому, постійно пропадати почав. Мамо, алло? Мамо?
Це дзвонить сестра Роми і Ігоря? Чому про неї ніхто не говорив? – ці думки хороводом кружляли в голові Віри. Вона вирішила відповісти: – Доброго дня. Ви – сестра Роми і Гоші? Мене звуть Віра, я наречена Роми. Ваша мама забула вдома телефон.
– Наречена Роми? Нам треба зустрітися!
З тієї зустрічі Віра повернулася в пригнічено стані: весь цей рік вона зустрічалася з одруженим чоловіком, який і не думав розлучатися. Зразковий сім’янин, багато працює, обожнює своїх дітей, але ледачий: не сходив і не вписав їх в свій паспорт. Таким описала його Валентина, гірко додавши: зрадник.
Валя представила Вірі дітей: 3-річну Поліну і 5-річного Антона і попросила дівчину не руйнувати її сім’ю. Віра зібрала речі в кімнаті і пішла на кухню, забрати свою улюблену кружку. Тамара Ігорівна та Роман повернулися додому одночасно, всі троє зіткнулися в великому передпокою. Віра ніби в тумані дивилася на те, як Роман опускається на одне коліно, відкриває коробочку, демонструючи обручку і щось запитує.
Тамара Ігорівна, що стоїть за спиною сина, заплескала в долоні. Але Віра не чула звуків.
– Я все знаю. Про Валю, про твоїх дітей. Про уявне розлучення, якого не буде. Я йду, повертайся до дружини, будьте щасливі, – втомлено прошепотіла Віра і прийшла на кухню.
Тамара Ігорівна воліла зникнути в свою кімнату, а Роман пішов за своєю «нареченою»: – Я розлучуся! Чесно! Ми з тобою одружимося, ось, візьми обручку. Я тобі зараз все поясню!
Віра мовчала, коробочка з обручкою, втиснута в її руку, немов обпікала, пробираючи до глибини душі. Роман не вгавав: – Тебе аліменти бентежать? А хочеш, я взагалі не буду аліменти платити? Ні копійки в ту сім’ю. Якщо тобі тільки це заважає відповісти згодою на мою пропозицію – виправлю. Я розлучуся, клянусь тобі!
– Не варто. Вибач, Ром, нам різними шляхами, – Віра поклала коробочку з обручкою на стіл і пішла. Вони всі їй брехали. Вийшовши з квартири з валізою, Віра істерично розсміялася, згадавши розмову річної давності: – Діти є від першого шлюбу? Точно ні? А якщо знайду? – Не знайдеш! Я в цьому плані чистий! Віра сміялася так само голосно, як і Рома рік тому.
Фото ілюстративне з вільних джерел
