Вірі завжди було важко з донькою, тому вона ще більше дарувала свою увагу тільки свому сину. Через деякий час життя розправилось з нею за це

Це історія про жінку на ім’я Віра, яка відчувала, що її відносини з донькою стають все складнішими. Кожен день приносив нові труднощі, непорозуміння та нервування.

І якщо на перший погляд можна було б сказати, що проблема полягала у підлітковому віці її доньки, то насправді все було набагато глибше.

З самого дитинства Віра була дуже вимогливою до старшої доньки, Ярини. Вона хотіла, щоб та була ідеальною — слухняною, обізнаною, відповідальною.

Але замість цього Ярина часто сперечалась, не виконувала завдання вчасно і намагалася показати свою незалежність. Це дратувало Віру, яка сама виховувала дітей без підтримки чоловіка, після того як він пішов від них, ще коли Ярина була маленька.

Коли Віра зрозуміла, що з донькою їй не вдається знайти спільну мову, вона звернула всю свою увагу на молодшого сина — Максима. Це був спокійний, поступливий хлопчик, який завжди старався зробити все, як мама хоче.

Він був для неї своєрідним “другим шансом” — можливістю здійснити все те, чого вона не змогла досягти з Яриною.

Вона почала приділяти йому більше уваги. Всі його бажання та забаганки виконувала, навіть якщо вони були не дуже доречними. Ярина бачив це і не могла змиритися з такою несправедливістю. Часто це ставало причиною для запеклих суперечок у домі.

— Ти чому так з ним поводишся? — одного разу запитала Ярина, не стримуючи своїх емоцій. — Я що, не твоя дитина?

— Ти доросла, Ярина, ти повинна сама себе забезпечувати, розумієш? А Максим ще маленький, йому треба допомагати, — відповіла Віра.

— Але я ж не менше потребую уваги! — не відступала донька. — Ти тільки його і чуєш. Він що, твій улюбленець?

Віра намагалася пояснити доньці, що вона не має нічого проти неї, але в той момент відчувала, що її терпіння вичерпано.

Тим часом Максим почувався на коні. Він знав, що мама завжди на його стороні, і навіть не думав підтримати старшу сестру, хоча бачив, як вона засмучена цією ситуацією.

Він отримував подарунки, увагу, захоплення. Його навіть почали записувати в спортивну секцію за рекомендацією Віри, хоча він не виявляв особливого інтересу до спорту. Вона просто хотіла, щоб він був кращим.

— Ти тільки займайся спортом, будь ласка, не підведи мене, — казала Віра йому. — Ти ж можеш стати чемпіоном, а я буду пишатися тобою.

Максим кидав на неї погляд, але йому було цікаво, бо йому подобалось, коли мама так його хвалила. Водночас він відчував, що сестра все більше віддаляється, а на місце їхніх стосунків приходить напруга.

Він не міг зрозуміти, чому його мама не може хоча б інколи звертати увагу на Ярину. Всі в родині почувалися як під сильним тиском, але Віра продовжувала жити своїм світом, де все було під її контролем.

В один момент, коли Віра, після чергового відвідування тренування Максима, поверталася додому, вона помітила, що щось дивне відбувається у їхньому будинку.

Вона зайшла до квартири і побачила, що Ярина сидить у темряві, а Максим відчайдушно намагається відкрити закриті двері.

— Ярино! Що тут відбувається? — запитала Віра.

— Нічого, я просто не хочу говорити, — відповіла Ярина, не піднімаючи голови.

— Як це не хочеш говорити? Ти що, зовсім не поважаєш мене? — Віра не могла стримати емоцій. Їй здавалося, що вона робить усе можливе для сім’ї, але Ярина її не цінує.

— Я все роблю! — закричала Ярина, ставши з місця. — Я працюю, я вчуся! Але тебе це не цікавить! Ти весь час тільки з ним!

Максим спробував пояснити, що ніяк не хоче бути причиною цих конфліктів, але Віра була непохитна. Вона намагалася її переконати, що все це — лише тимчасові труднощі.

Так пройшли місяці. Напруга в родині не спадала, а Віра дедалі більше намагалася контролювати все, що відбувалося в їхньому житті. Її бажання балувати Максима, надавати йому всі можливості, не проходили безслідно.

Одного разу вона отримала дзвінок від його тренера.

— Віра, Максим не може більше тренуватися в нашій секції. Він не ставиться серйозно до своїх обов’язків, не має мотивації. Ви знаєте, чому?

— Але він ж просто не має зараз настрою, — сказала Віра, навіть не задумавшись, що це може бути її помилкою. Вона вирішила, що потрібно продовжити спроби підтримати його.

Тим часом Ярина вирішила взяти все в свої руки. Вона написала до школи заяву і почала організовувати своє життя самостійно, навіть знайшла часткову роботу, щоб мати можливість відпочивати від напруги вдома та старша сестра її подруги допомогла їй винайняти кімнату у однієї тітки.

Віра не могла повірити, що її донька пішла таким шляхом, але розуміла, що це стало її вибором. Минуло кілька місяців, і Віра почала розуміти, що її занадто сильна опіка та підтримка вилились у зовсім інші наслідки, ніж вона очікувала.

Максим дійсно перестав цікавитися спортом, і навіть почав прогулювати заняття в школі. Тоді вона зрозуміла, що її надмірна увага до сина тільки шкодить йому. А Ярина, хоча й продовжувала ображатись на маму, все ж розвивалась у більш самостійну, відповідальну людину.

Це стало для Віри важким уроком: надмірне балування та намагання контролювати все не приводить до бажаних результатів. Вона зрозуміла, що кожній дитині необхідна свобода, але й підтримка на своєму шляху.

Ярина тим часом не могла залишити цей стан речей без уваги. Вона бачила, як сильно страждає її брат, і вирішила поговорити з мамою.

— Мамо, ти повинна зрозуміти, що ти робиш помилку, — сказала вона, коли Віра почала кричати на Максима за черговий пропуску тренування. — Ти йому не допомагаєш, ти його зіпсувала!

— Як я могла його зіпсувати? — запитала Віра, почувши це.

— Ти ставиш на нього всі свої надії і плани, але він не хоче цього! Ти повинна зрозуміти, що він теж має право на свої бажання, — сказала Ярина, дивлячись на матір з сумом у очах.

Ці слова дійшли до Віри, і вона почала замислюватися. Вона зрозуміла, що її надмірна опіка і безконтрольне балування тільки шкодять Максиму.

Вона вирішила спробувати змінити своє ставлення до дітей і навчитися знаходити баланс між турботою і свободою.

Автор: Віра Лісова

You cannot copy content of this page