Повернувшись до міста, Лєнка відразу ж зателефонувала Олегу. Незважаючи на те, що колись перша розірвала з ним стосунки, продовжувала любити його. Знала – завдала болю, але тоді вважала, що кохання – це і є біль і страждання. Тепер готова була зійтися знову, відродити з попелу згоріле дотла.
– Привіт, Олежику! Я повернулася.
– Здрастуй! Де пропадала? – веселим голосом відповів Олег.
– Та так. То там побувала, то сям. По телефону всього і не розкажеш. Як сам?
– Нормально. Через місяць одружуся.
– Правда? Вітаю!
– Дякуємо.
– Вона гарна?
– Дуже
– Може повечеряємо разом? Покажеш свою наречену.
– Добре.
Вони поспілкувалися ще деякий час, багато сміялися, згадували минуле, а після розпрощалися.
– Хто дзвонив? – запитала Катя, дивлячись як її хлопець заграє з кимось по телефону.
– Лєнка, подруга. Кличе нас в кафе ввечері.
– Твоя колишня? – Так, але тепер ми просто друзі.
– Якщо так, то підемо.
Вечір. Приїхали на таксі. Ленка вже сиділа за столиком з келихом вина. Побачивши закоханих, посміхнулася і помахала рукою. Пара сіла за стіл, навпроти. Зробили замовлення. Поки вечеряли, Катя уважно вивчала Олену, а та крадькома поглядала на суперницю. Тільки Олег нічого не помічав. Жартували, сміялися, а потім дівчата разом вийшли в дамську кімнату, залишивши кавалера наодинці з собою.
– Пощастило тобі з хлопцем, – сказала Олена, дивлячись в дзеркало на Катю.
– Так. А чому ви розійшлись?
– Дурепою була, але до сих пір люблю його.
Одкровення Каті не сподобалося. Вона відчула загрозу.
– Пізно. У нас через місяць весілля.
– Знаю, але все одно люблю. Повернулися за стіл вони кожна зі своїм настроєм. Лєна загадково посміхалася, а Катя чимось була засмучена.
– Що трапилося? – поцікавився Олег, подивившись на кохану, не звертаючи уваги на Лєнку.
– Вона досі кохає тебе, – відповіла Катя, розглядаючи нареченого, зрідка поглядаючи на суперницю, немов хотіла дізнатися чи залишилося ще щось між ними.
– Хм. Це нічого не змінює, адже я люблю тебе.
– А як же я? – запитала Олена, відчувши, що повинна втрутитися.
– З тобою ми просто друзі.
– Невже? А як же наше минуле? – Минуле – це те, чого не повернути.
– Так ми розлучаємося?
– Ми давно розлучилися. І тепер я з Катею. Я кохаю її.
– І ти заподієш мені біль і страждання?
– Ні. Це все заподіяла колись мені ти. Думаю, нам не варто часто бачитися.
Закінчивши діалог, Олег з Катею пішли, а коли повернулися додому дівчина запитала: – Ти все ще кохаєш її?
– Ні, – байдуже відповів він.
– Одружишся зі мною через помсту?
– Теж ні, – відповів Олег і обійняв кохану.
Через місяць закохані одружилися, а Лєнка знову поїхала в невідомому напрямку. Деякий час писала і дзвонила Олегу, сподіваючись, що все зміниться, а після перестала. Можливо, знайшла кого, а можливо стала розумнішою. Про це нам невідомо.