fbpx

Вона народила йому сина, а я не змогла, після других пoлoгів мені сказали, що більше не зможу мати дітей

Здається, що все почалося з премії. Я так зраділа, коли чоловік вручив мені 15 тисяч понад зарплату – стільки «дірок» накопичилося по дрібницям, а грошей же ніколи не вистачає. У мене навіть настрій піднявся! З такого приводу ми запросили на вечерю Маринку з чоловіком. Чоловіки наші в одній фірмі працюють, а з Маринкою ми познайомилися і потоваришували, коли я заміж вийшла. Дружимо не так, щоб близько – самі розумієте, які у заміжньої жінки подруги, де час на все взяти ?! Але спілкуємося завжди із задоволенням, свята, там, дні народження .

Сиділи весело, чоловіки теж в настрої були, а коли ми з Маринкою втекли на кухню, нібито за пирогом, а насправді попліткувати, випадково розмову за премію і зайшла. Маринка не втрималася і стала хвалитися, що тепер вони точно в Туреччину поїдуть у відпустку, раз такі гроші на голову звалилися. Я скептично помітила, що на 15 тисяч далеко не заїдеш, хіба що  частину додати. Маринка здивувалася: «Коли ти стільки встигла потратити? Адже тільки вчора гроші з’явилися! »« Скільки – стільки? »- не зрозуміла я. «Але ж наші отримали майже по 50 тисяч премію – порівну!» – сказала Марина, потім раптом замовкла.

Тут настала черга дивуватися мені. Правда, нічого поганого спочатку в голову не полізло. Я вирішила, що чоловік більшу частину грошей відклав, і мене чекає якийсь сюрприз на зразок відпустки або ще що. Більше ми про гроші не розмовляли, але, природно, я не забула і весь наступний місяць чекала, коли ж настане цей сюрприз. Але нічого не відбувалося: чоловік йшов на роботу іноді затримувався надовго, навіть у відрядження дня на три з’їздив, а про премію – мовчок.

Читайте також: Куди дівається любов? Дочка вийшла заміж, на наступний день мій чоловік сказав, що тепер він вільний

І ось, не витримавши очікування, я запитала його прямо – чому він мені не сказав, що премія в три рази більше, і на що ми витратимо гроші. Чоловік з досадою пробурмотів: «Маринка сказала? Просив же Вітьку … »- і замовк. Потім додав: «У мене немає грошей, я їх витратив». Я була просто приголомшена і не знаходила слів.

Ми одружені 11 років, у нас дві доньки, одній 5, а інший 8 років. Він дівчаток дуже любить, коли є час, грає з ними, гуляє. Після других пoлoгів у мене почалися серйозні проблеми зі здоров’ям, і я змушена була звільнитися з роботи. Та й з двома дітьми турбот і вдома повно. Живемо ми не розкішно, але на нормальне життя цілком вистачає. Звичайно, стало більш напружено із грошима, коли я перестала працювати, та й незвично було весь час звертатися до чоловіка, якщо потрібно щось купити. Але іноді щось батьки підкидали. Загалом, цілком гідно, мене таке життя не напружувало, так як до багатства я не привчена, та й не в грошах щастя!

Відносини з чоловіком завжди були рівні, спокійні. Він взагалі людина така, стабільний у всьому: ніколи голос не підвищить, ніколи з себе не вийде. Трохи собі на умі, але я до нього звикла. Жили без пристрaстей, але і без свaрок, все вирішували мирно, домовлялися завжди. Я його любила, вірила, що і він мене – теж. І дочки у нас за взаємної згоди з’явилися – чоловік дітей любить. І ще, я ніколи в ньому не сумнівалася, а всі історії про чоловічі гулянки, мені здавалося, з іншого якогось життя.

Але навіть, коли чоловік сказав, що грошей у нього немає, нічого з цієї області мені в голову не прийшло. Відразу злякалася, вирішила, що якісь неприємності, борги або якісь проблеми … Але, виявляється, всі проблеми тільки починалися, і не у чоловіка, а у мене. Помовчавши трохи, він заговорив. А ось те, що чоловік мені розповів, я переварювала довгий час, поки змогла розкласти в голові все по поличках і хоч якось усвідомити.

Виявляється, у чоловіка є інша жінка, більш того, два роки тому вона нaродилa сина, з його згоди і з його бажання (він завжди мріяв про сина). Дитину чоловік визнав, дав своє прізвище і дуже любить. Але, він любить і наших дочок, і мене, і ту жінку теж любить … Гроші він витратив, щоб відправити на дачу сина з матір’ю, тому що хлопчик часто хворіє. Йти від нас він не збирається, але відмовлятися від сина теж не стане.

Скaндaлів і істерик я не влаштовувала – не вмію, та й надто все це було важко, чи що. Обміркувавши все і не знайшовши ніякого виходу, я відновила цю розмову з чоловіком і запитала, як ми будемо жити далі? На що він, не приховуючи досади, сказав: «Ну що тобі не живеться? Все у нас нормально! Жила ж досі – так і далі жити будемо! »І все! Він і живе як і раніше: ходить на роботу, займається у вільний час з доньками, іноді затримується, іноді їздить у відрядження. Ми навіть розмовляємо про щось. Навідувалась до мене Маринка, з вибаченнями, але я її вигнала. За те, що все знала і не сказала, за те, що в очі говорила одне, а позаочі, втім, це зовсім неважливо.

Зовні нічого у нас не змінилося, тільки я тепер сплю в кімнаті з доньками. Чоловік на це сказав, що я дурниці роблю і сім’ю руйную, але не наполягав. А у мене щось в голові не вкладається.

Все передумала уже. Піти з дівчатками? А як жити і де жити? У батьків квартира з двох кімнат, так там сестра з дитиною з ними живе, розлучена. Їм самим допомога потрібна – хворіють часто. Вони так раділи, що хоч у мене все добре, тому що з сестрою проблеми.

Зняти житло – на які гроші? Взагалі, на які гроші жити, якщо я не працюю і невідомо, чи зможу – у мене третя група інвaліднoсті, хоч і робоча, але хто мене візьме на таку роботу, щоб я досить заробила на житло і двох дітей? Та й не витримаю я поки що в повну силу працювати.

Я  навіть в чомусь його розумію . Після других пoлoгів мені сказали, що більше не зможу мати дітей, а чоловік ще до весілля говорив, як він мріє про сина. І ось та жінка йому нaрoдила, довгоочікуваного спадкоємця, зробила те, що не змогла і не зможу вже я. Дівчата наші його обожнюють – він з ними добрий, ласкавий, турботливий. А як мені жити? Кожен раз, коли його немає вдома, я уявляю, що він там, в тій хаті, грає з дитиною, їсть вечерю, приготовану іншою жінкою, лягає з нею в ліжко … І такий біль в серці, що не розкажеш!

Якби не ця хвороба, я б змогла нaрoдити йому сина, і він ніколи б не подивився на сторону, я впевнена, не в його це натурі. І так жити не можна, і як жити – не знаю.

Джерело

Позначки:
facebook