Після 5-річного спільного проживання чоловік оголосив дружині, що покохав іншу. Серцю ж не накажеш. Постало питання про розлучення. Віра, так звали дружину, на диво спокійно відреагувала на це. Віра була з села, до слова сказати.
Вона сама завела розмову про аліменти, і що так буде краще для дітей. Коли чоловік зрозумів, про що мова, у нього очі полізли на лоб. Джерело
Віра просто і спокійно сказала, що з точки зору благополуччя дітей, а у них були близнюки, краще їх залишити в чоловікової квартирі, де вони вже звикли, і в садку біля будинку.
Вона сама буде оплачувати аліменти, забирати їх до бабусі в село на літо, дзвонити щодня, приїжджати у вихідні. Що нічого дітям поневірятися по орендованих квартирах, в кінці кінців це чоловік затіяв розлучення.
Віра зібрала валізу і поїхала, не дивлячись на вмовляння. А чоловік залишився в повній розгубленості і шоку, він не знав що з цим усім робити.
Коханка теж зажурилася, вона зовсім не очікувала такого повороту, і чужі діти нікому не потрібні. І няньчитися з чужими дітьми не входило в її плани. А він мав шукати няню, вчитися заплітати кіски, варити кашку.
А як ви ставитеся до ситуації, коли діти залишаються з батьком, а не з матір’ю?
