Тиждень тому мені подзвонила Катюша. Весело розповіла про свого нового нареченого, і покликала нас з чоловіком на весілля.
– Да ладно! Ось так новина! – я раділа не менш своєї подруги, яка вже давно шукала порядного чоловіка.
– Машуль, він такий, він такий! – весело щебетала вона в трубку. – Гарний, багатий, розумний, ввічливий!
Здавалося, що список епітетів не закінчиться.
Я щиро пораділа за Катюшку, подумки уявляючи, яке вбрання виберу на одруження своєї однокурсниці.
Історія моєї подруги була такою ж, як і у багатьох дівчат. У 18 років вона вискочила заміж за чоловіка на 10 років старше себе.
Через рік народила доньку. Потім чоловік геть змінив до неї ставлення. Батьків у неї немає – бігти нікуди.
Терпіла, скільки змогла. Ще через два роки бігла від чоловіка не озираючись, благо, на кілька місяців її прихистила старенька сусідка. Розлучилася. І ось, після стількох років поневірянь, знайшла свою долю.
Вчора знову зателефонувала Катюша. Спочатку я взагалі не зрозуміла, що відбувається. Крізь сльози, схлипування і стогони я розібрала, що весілля не буде.
– Не плач, я зараз приїду, чекай, – сказала я, не знаючи, як утішити подругу.
Через 20 хвилин я вже обіймала Катюшку і поїла її гарячим чаєм.
Трохи заспокоївшись, подруга розповіла, в чому справа.
Виявилося, що вона «забула» розповісти своєму коханому про одну маленьку деталь. А ця маленька «деталька» зателефонувала мамі по скайпу, і дуже здивувалася, побачивши, що трубку взяв незнайомий дядько. Катюша була в душі, тому не почула дзвінок.
– Я ж не спеціально, так вийшло – ридала подруга.
Як з’ясувалося, що Катюша спочатку боялася сказати своєму коханому про малечу, а потім ставало все складніше пояснити, чому вона стільки часу приховувала її.
В результаті наречений розвернувся, сказав, що так його ще ніхто не обманював, і пішов, заявивши, що весілля не буде.
Трубку він не бере вже добу. Катюшка цілий день реве. Що робити з ними – не знаю.
