Смішна історія моєї мами, як вони з сестрою за яблуками ходили.
Працювали вони разом на взуттєвій фабриці, лише у різних цехах.
Мама працювала заготівельником, кроїла експериментальне взуття, а тітка Настя працювала на складі та видавала товар для закрійників.
Не знаю, хтось їм сказав у цеху про занедбаний сад із яблуками. І вони зайнялися набрати, а собою нічого немає.
І знайшли вони матеріал від упаковки та попросили швачку зшити їм мішки. Так як було багато матеріалу, вона і пошила великі.
Поїхали вони в кинутий сад по яблука з дядьком Віталіком на їхній машині. Поїхати близько до саду йому не вдалося, дядько Вітя залишився в машині.
А мама та тітка Настя пішли в сад з мішками, назбирали майже повні мішки яблук.
А коли треба було їх нести, то тут і настала похмурість. Мішки настільки великі, що вони не змогли їх зрушити з місця.
Почали тягти удвох, брати мішок і перетягувати на невелику відстань, а потім поверталися за іншим.
Але дивлячись на ці мішки їх роздирав сміх, і вони ніяк не могли їх нести.
Мама запитує сестру, кого вона просила пошити мішки, вона відповіла: «Та Машу попросила». А Маші працювати треба, тому вона швидше склала матеріал від упаковки, пошила з двох боків і готовий мішок.
Так вони віднесли ці мішки небагато. Тітка Настя каже: «Піду свого позову, хай допоможе».
Дядько Вітя мішків не бачив, вони в них у сумках були. Коли тітка Настя покликала його допомогти, він закрив машину та прийшов.
Вони сиділи на траві і сміялися з себе. Він прийшов і був здивований мішками. Він чоловік і не зміг підняти жодного з них.
Так вони якось утрьох донесли ці два мішки до машини, потім ніяк не могли занурити їх у неї.
Розкладали по торбах яблука, а потім мішки вантажили на багажник.
Коли приїхали, розповідають, а самі не можуть утриматись від сміху.
Оце Маша допомогла.
Автор: Оксана
