— Це її свекруха винна. Вона налаштовує дітей проти матері, коли ті йдуть до школи. Вони ж повз її хати ходять. Це через те, що Ніна розлучилась з її улюбленим синочком Максимом
Після розлучення з Максимом, Ніна зітхнула з полегшенням, хоч і залишилась сама з трьома малими дітьми. Толку від колишнього чоловіка було мало, але й вибору у жінки на той час не було.
Він не мав постійної роботи та не прагнув заробити. Іноді жінці здавалось, що він втратив сенс життя, адже часто на неї не звертав увагу й рідко розмовляв з дітьми. Поки Ніна самотужки намагалась забезпечити сім’ю, Максим проводив час з друзями.
Все було б нічого до моменту, поки до Ніни не стали доходити чутки, що її чоловік спілкується з колишньою. Сусіди почали пліткувати й Ніна вирішила розлучитися.
Бабуся, Галина Федорівна, добре допомагала, з дітьми, поки Ніна працювала. Але відсутність тата у сім’ї давала про себе знати. Якось Галина Федорівна скаржилась подрузі:
— Ох і має моя Ніна клопоти з дітьми. Може, наврочив хто. Сама була слухняною донькою, а діти ніби чужі.
— Це її свекруха винна. Вона налаштовує дітей проти матері, коли ті йдуть до школи. Вони ж повз її хату ходять. Це через те, що Ніна розлучилась з її улюбленим синочком Максимом. А той бідкається й спокою собі не має. То з одною зійдеться, то з другою. І ні з ким, щоб жити, не живе.
Наступного дня Галина Федорівна пішла до матері Максима, щоб переконатися, що то правда. Але Олена Іванівна не пустила її й на подвір’я. Стільки образливих слів їй наговорила, що та пішла, не сказавши ні слова.
За вечерею Галина Федорівна все розповіла Ніні про сусідку й про похід до її колишньої свекрухи.
— Не буде вам тут життя, доню. – Сказала Галина Федорівна. – Треба їхати якомога далі від цього сімейства.
— Але куди, мамо? – Запитана Ніна. – За нашу хату багато не дадуть, а їхати в інше село мені не хочеться. Ми не можемо вплинути на наших сусідів й колишніх родичів, але можемо виховати дітей у повазі, добрі й любові. Я докладу всі зусилля, щоб вони виросли добрими, чесними й порядними.
І цих зусиль Ніна дійсно докладала чимало. Їй щодня доводилось розмовляти з дітьми, любов’ю, а іноді й різким словом, виховувати. Але жінка бачила, що чим далі – тим більше вона втрачає авторитет в очах дітей. Тут колишся свекруха старалася добре, але сваритися з нею і тішити сільських пліткарок Ніна зовсім не хотіла.
І хто знає, скільки б ще продовжувалося таке нестерпне життя молодої жінки, якби в її житті не з’явився Володимир. Простий, роботящий, він рано залишився вдівцем і був зовсім сам – ні батьків, ні дітей.
Їхнє спілкування тривало близько півроку, а потім Володя забрав Ніну з дітьми до себе. Так вона опинилася за сотню кілометрів від рідного дому і від колишньої свекрухи.
