У свої 32 роки Юля жила завжди сама, з хлопцями майже не зустрічалася. Їй було не цікаво крутити романи. Вона більше була домашньою, любила читати книги, дивитися фільми про чуже кохання. Сама те саме кохання вона не хотіла підпускати до себе. «Щоб потім мучити собі душу і бігати по форумам в надії на пошук відповіді на свої питання? Нізащо!” – міркувала Юля.
Доля розпорядилася інакше. В один із днів, коли Юля йшла з бібліотеки, набравши стопку книжок, в неї врізався хлопець на скейті.
– Ой, вибачте, будь ласка.
– Нічого! – нервово відповіла Юля, збираючи казенні книги з землі.
– Давайте я вам допоможу.
– Уже допомогли – як і раніше намагалася грубити Юля. Книги були зібрані за дві секунди.
– Чи можу я запросити настільки симпатичну дівчину в кафе, щоб загладити свою провину. Юля розгубилася, вона не знала, як себе поводити, але швидко згадала, що героїні її романів в цьому випадку починали кокетувати.
– Спробуйте … – посміхнулася Юля.
– Домовилися. Ходімте, пані.
Ігор ніби знав, що вона читає любовні романи – пані. Хоча, чому дивуватися, він же їх тільки що зібрав з землі. Так почалась їхня історія кохання. Перша близькість у них трапилася тільки через півроку. Ігор і не наполягав, йому дуже сподобалася Юля і він вже через 3 місяці зробив їй пропозицію. Вагітність настала мало не відразу. Юля відчула її буквально на третій день після близькості.
Це рідкість, коли жінка так швидко відчуває вагітність. Але Юля була тонкою натурою і відчувши недобре в організмі швидко.
– У нас буде дитина! – в паніці витріщилася на майбутнього батька Юля.
– Клас! – закрутив Юлю її хлопець.
– Ти не розумієш … мені не можна народжувати.
– Чому? – завмер Ігор
– У мене в роду ніхто з жінок не виживає, всі відходять.
– Це збіг, не думай про погане, Юль. Ми виберемо найкращу клініку.
Все минулось добре. А перед випискою Юлі стало погано, пішли ускладнення після. Вона впала в кому і звідти вже не вийшла. – її побоювання виявилися пророчими.
– У них всі по жіночій лінії так. – нарікала сусідка, допомагаючи Ігорю по дому.
– Вона ж мене попереджала. – крав себе Ігор.
– Не муч себе, хлопче. Ніхто не винен. У тебе тепер є дочка. Тобі її потрібно ростити.
Донечку Ігор обожнював. Так і пролетіли 3 роки. Юля молодша пішла до садочку.
– По тебе приходить тільки тато, а мама де? – цікавились діти.
– Моя мама ангел – говорила гордо Юля – вона людям допомагає.
Ігор відразу навчив Юлю правильно сприймати ситуацію, і розповів, що ангелом дозволяють бути тільки найбільш добрим людям на світі. Ось так то! Навіть в таких ситуаціях часом так важлива мудрість батьків з тим, щоб діти росли з почуттям захищеності.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
