Коли ми одружилися, обоє були бідні, якщо не сказати, що жебраки. Нам просто ніде було жити, тому орендували квартиру. Я почав крутитися як міг. Створив будівельну бригаду, почалися цілодобові шабашки.
Пішли перші гроші, з яких ми взулися і одяглися. Через півроку купив хоч і стареньку, але свою машину. Стало легше, почали по вихідним виїжджати на природу, на шашлики.
Дружина влаштувалася продавцем у магазин, дещо і вона стала заробляти. Через рік я купив ділянку і заклав в зиму фундамент 10х10. З весни почалося будівництво, яке тривало цілий рік.
Нарешті коробка нашого будинку була побудована. Залишилося лише внутрішнє оздоблення. На це пішов ще один рік. Настав довгоочікуваний день, коли ми справили новосілля, і дружина повідомила, що ми станемо батьками.
У будь-якому випадку мені доводилося багато працювати, щоб забезпечувати сім’ю. Дочка росла і нас радувала з дружиною.
Нарешті я купив собі нову машину, а через деякий час купив і дружині машину, яка стала одним з керівників тієї фірми, куди влаштувалася працювати кілька років тому продавцем.
Ми жили щасливо до тих пір, поки дружина не зібрала речі і не пішла з дому. Я намагався її повернути, вона ні в яку. Поступово змирився з ситуацією і почав жити.
Через півроку дружина повернулася додому, валялася в ногах, просила вибачення. Виявилося, що у неї діагностували важку хворобу. Я її пробачив, посадив в машину, і ми поїхали до столиці.
Витратив купу грошей на її одужання. Хвороба перестала прогресувати, і ми повернулися додому. Через кілька днів дружина зібрала речі і пішла до свого співмешканця.
Ось хто мені зможе пояснити таку жіночу підлість – знаючи, що скоро покине цей світ, повернулася до чоловіка, який вліз у величезні борги, щоб її вилікувати. Ось що їй не вистачало?
Минуло три місяці. Моя дружина з коханцем вирішили відібрати у мене будинок, який я побудував свої горбом. Мою недавно куплену нову машину вона забрала, тепер вирішили видавити ще з дому. Подала документи на розлучення. Минуло ще три місяці.
Коханець вигнав її з дому. Тепер вона не дає мені проходу, намагаючись повернутися знову додому. По-моєму це верх безсоромності з її боку після всього, що відбулося і для себе я вирішив точно – буду розлучатися, тому що життя між нами, як раніше тепер не буде.
Я просто не зможу з нею жити, дивитися на неї, я в ліжко з нею просто не ляжу.
