Сестри Настя й Софія — рідні, але геть різні.
Софія — невисока брюнетка з короткою зачіскою, віддана своїй роботі та безмежно любить тварин.
Увесь свій вільний час вона присвячує порятунку бездомних цуценят і кошенят.
Настя — її повна протилежність.
Висока, яскрава блондинка з косою до пояса, ще з юності вирішила, що головне — вдало вийти заміж.
— Головне — вдало вийти заміж, — казала вона подругам, мріючи про розкішне життя.
У 20 вона справді влаштувала своє життя, одружившись із бізнесменом.
У них двох доньок, жила у достатку — але не довго.
Часті претензії до чоловіка та постійні докори з її боку знецінили шлюб.
Та, як не дивно, Настя цього і хотіла, адже залишилася з будинком, машиною і стабільними аліментами.
Здавалося б, усе добре, але Насті завжди було «замало».
Вона навіть встигла відсудити у сестри частину батьківської квартири.
Проте найцікавіше в цій історії — не в майні.
Мати сестер все життя ставила Настю вище: балувала її, виправдовувала, а від Софії вимагала неможливого. І лише перед тим, як відійти в засвіти зізналася: Настя — не дитина її чоловіка.
— Настя, не дитина твого батька. Я була з іншим чоловіком Він не захотів відповідальності, тож я приховала правду.
Вона стала була при надії від коханого, з яким зустрілася вже після весілля.
Він не захотів брати на себе відповідальність, тож вона приховала правду.
Минув час. Якось у двері Насті постукав незнайомий, солідний чоловік.
Виявилося, що це той самий колишній коханий матері, який багато років жив у Німеччині, збудував кар’єру, але не мав родини.
— Добрий день. Я шукаю свою доньку.
Багато років тому я… ну, мав стосунки з вашою матір’ю…
Він приїхав, щоб нарешті побачити свою дочку. Настя була в захваті, одразу подзвонила сестрі похвалитися.
— Уявляєш, сестро? Це мій справжній батько! Живе в Німеччині, кар’єра, все на рівні!
Але ейфорія тривала недовго: чоловік вияснив, що насправді Настя — не його донька.
Натомість його справжньою донькою виявилась Софія.
— Це якась помилка, — прошепотіла розгублена Настя. — Це не може бути правдою.
Життя перевернулося. Тепер Софія часто буває в гостях у батька, той придбав їй квартиру й зробив щедру пожертву на притулок для тварин, де вона волонтерить.
Настя ж вважає, що доля вчинила з нею несправедливо, і з сестрою більше не спілкується.
— Доля вчинила зі мною несправедливо. Як таке могло статися?
Але, можливо, це просто ще одна нагода переглянути свої цінності.
як ви вважаєте що важливіше — родинний зв’язок чи людяність і щирість?
Чи пробачили б ви сестру на місці Софії?
А на місці Насті — чи визнали б свої помилки?
Зоряна Квітенко
