– Розпогодилося. Нарешті немає дощу. Трохи прохолодно, але сухо і сонечко світить! – розповідає шістдесятилітня Маргарита Костянтинівна. – Всі гуляють, тільки Ірка моя з дітьми вдома сидить. Думаєш, чому? Ти тільки не падай! Підгузки одноразові скінчилися, все, катастрофа, без них життя немає! Я їй кажу – а як ми вас ростили? У марлях і в пелюшках, і нічого. Кожен день на вулиці гуляли якось, і влітку, і взимку!
– А чого вона не купить підгузники-то? Адже їх зараз на кожному розі продають! І в супермаркетах, і в аптеках! Джерело
– Так з грошима у них проблеми знову! – відповідає Маргарита Костянтинівна. – Антон роботу шукає, а справа ця непроста: у директора-то відразу не беруть ніде. А кудись простіше йти їх величність не хоче. Тому і грошей немає – перебиваються тимчасовими підробітками і допомоги чекають…
Зятя свого Антона Маргарита Костянтинівна явно недолюблює. З початку дочці говорила, що він їй не пара. Ірина не послухалася, вийшла заміж, та ще й двох дітей майже поспіль «від цього пройдисвіта», за висловом Маргарити Костянтинівни народила. Зараз дітям п’ять з половиною і майже рік. Дочка перебивається разом з ними, економлячи на всьому, на чому можна.
– Так купи дочці пачку підгузників! – знизує плечима подруга Маргарити Костянтинівни. – Скільки вони там коштують, якщо які-небудь бюджетні взяти?
Подруга знає, що Маргарита Костянтинівна матеріально не бідує. Живе одна, здає спадкову квартиру, отримує непогану пенсію. Крім того, у неї ще до виходу на заслужений відпочинок були накопичення на рахунках в банку, які всі ці роки не витрачалися, а тільки примножувались.
Але на пропозицію купити дочці і онукам одноразові підгузники Маргарита Костянтинівна відповідає з обуренням.
– З якого це дива я повинна їм щось купувати? Вони дорослі люди, самостійні. А я – пенсіонерка! По-хорошому, це дочка мені тепер уже допомагати повинна, нехай подякує, що я не вимагаю… Вибрала чоловіка собі такого, нехай тепер на нього сподівається!
… Ірина чоловіком своїм задоволена. Антон – добрий, турботливий, розумний. Так, залишився без роботи чотири місяці тому, ось так вийшло. Але на місці не сидить, роботу шукає, а паралельно підробляє то тут, то там.
– Працевлаштовуватись офіційно кур’єром або охоронцем зараз не хочеться, щоб не псувати трудову! – пояснює Ірина. – З таким записом на хорошу роботу не візьмуть. Тому чоловік працює неофіційно, отримує зовсім небагато, разом з допомогою на дітей грошей зараз вистачає тільки на їжу і житло. Але чоловік обов’язково знайде нормальну роботу, і все налагодиться!
Ірина не сумує і вірить в те, що все буде добре, Маргарита Костянтинівна ж спостерігає за життям дочки і крутить пальцем біля скроні.
– … Дивлюся, гуляти вийшла з коляскою і з старшим, на дитячому майданчику у дворі сидить. Дзвоню, питаю – що, гроші з’явилися? Так, каже, Антон заробив трохи… Так вона побігла підгузники купила на ці гроші, і заплатила за секцію айкідо для старшого! Я їй кажу – яке тобі айкідо, у тебе чоловік не працює, в холодильнику конем грай! Гроші витрачаєш на ці айкідо, не потрібні вони п’ятирічці, нехай на вулиці гуляє! А вона – мовляв, Стьопі подобається займатися, нехай. Робити їм нічого!..
Багата мама, що дає цінні поради щодо економії дочки в скрутному становищі – це нормально, як вважаєте? Мати дійсно нічого не винна, доросла дочка вибрала свою долю сама?
Але чи так можна? Нормальна мати повинна допомогти купити ті ж підгузники, адже мова про копійчані суми?
Порадьте, що б Ви робили в такій ситуації?
