Втрачені три “В”. Зараз я б залюбки будь ким з них… Та вже пізно
Тепер я вже все розумію, а в 20 років геть по-іншому, вірніше зовсім не думала.
З першим “В” тобто Василем я познайомилась, коли він приїхав з батьками до нас в гості додому.
Його мама працювала разом на роботі з моїм татом. Так і подружилися сім’ями.
Він був хлопець непоганий, проте повненький і я звісно красива струнка блондинка, яка була на той час, не захотіли з ним зустрічатися.
Другий “В”- Василь був найкращим другом мого старшого брата. Він пішов був служити та звідти писав листи моєму братові і з них, питався за мене і передавав мені великий “привіт “.
Коли він відслужив та повернувся додому, то якось зовсім змінився.
Ніби й мене покликав на побачення, але в той же час і на других дівчат заглядався.
Можливо через те, що я була досить спокійна та не пригорталася так одразу, як робили це інші дівчата.
З третім Василем я вже познайомилась, коли пішла працювати продавцем у магазин побутової техніки.
Він сидів там окремо в кутку, та оформляв кредит людям на техніку, яку вони хотіли.
Я одразу помітила його симпатію у свою сторону. Зранку коли я приходила на роботу, робив мені каву та питався як в мене справи.
Але на той момент, в мене був уже, можна сказати наречений, познайомилась у додатку в інтернет мережі.
Та невдовзі, ми з ним і одружилися, проте життя у нас не склалося.
Він був з великого міста, а я з маленького села. І наші погляди на життя та працю були зовсім різним.
Так тепер, коли мені вже майже 40, я одна, і згадую тих трьох “В”.
Звісно жалію, щоб була колись така ось своєрідна.
Всі вони наскільки мені відомо, одружилися, мають по двоє-троє дітей та живуть щасливо.
Якби ж то можна було вернути час назад..
Автор: Нінел
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук заборонено.
